Перекладач

пʼятницю, 27 грудня 2019 р.

З Новим 2020 роком, бібліотеко!

У переддень Нового 2020 року бібліотекарі РДБ створили святкову новорічну інсталяцію у вигляді сніговичка.Яскравий, симпатичний смішний... Сьогодні саме він приваблює усіх  відвідувачів книгозбірні.Хоча снігу катма, сніговичок навіює кожному приємні спогади про зиму, святковий настрій, дитячі розваги та веселощі.
















 Щасливого та веселого Нового року всім своїм читачам бажають бібліотекарі.

вівторок, 24 грудня 2019 р.

Різдвяні оповідки від Бруно Ферреро


Яке може бути Різдво без різдвяних історій? А як тут обійтись без Бруно Ферреро, чиє коротеньке душевне  оповідання зачіпає до щему дитячу душу? Тож у переддень Нового року та Різдва Христового зі школярами молодшого шкільного віку бібліотекар  Надія Островська проводить голосні читання.






 Діти із захопленням слухають оповідки  із збірок Б.Ферреро «Три ягнятка» та «7різдвяних історій». Особливо сподобались оповідання   «Чому біля ясел були осел і віл?», «Маленька», «Дарунок павука», «Легенда про злого пастуха» та інші. 






Привертають увагу малечі книги різдвяно-новорічної тематики, представлені на виставці «Зими чарівна круговерть». Діти із захватом перечитують яскраво проілюстровані  книги «Новорічні чудеса» та «Різдвяне свято для ялинки», перекладені з англійської та видрукувані у видавництві «Махаон» у 2006 році.

Галина Гораль, заст.директора Буської ЦБС по роботі з дітьми

пʼятницю, 20 грудня 2019 р.

Різдвяна листівка - нашим захисникам

Майстер-клас з виготовлення різдвяних вітальних листівок сьогодні відбувся у районній бібліотеці для дітей з учнями 6-А класу Буської ЗОШ №2. А провести його допомогла бібліотекарям досвідчена майстриня, художниця районного відділу культури та туризму Лілія Романівна Андреєва. 




Професійний підхід до справи, творча фантазія, вміння залучити дітей до творчості притаманні  ЛіліЇ  Андреєвій. Кожен учасник заходу виконував певну роботу : одні малювали та вирізали листочки з фетру,інші  оздоблювали орнаментами формати  листівок, а  найвідповідальнішу роботу  - прикріплення  прикрас  клеевим пістолетом до листівки -   доручили хлопчикам.



 Майстер –клас з дітьми пройшов на одному подиху. Виготовлені  листівки з різдвяними побажаннями  будуть передані нашим захисникам на передову.




 Бібліотекарі  щиро вдячні Лілії Романівні за творчу співпрацю.


   Галина Гораль, заст. директора Буської ЦБС по роботі з дітьми

четвер, 12 грудня 2019 р.

Що таке булінг і як з ним боротися


Як сьогодні побороти дитяче насильство?.. Це питання болюче для  кожного, хто має дітей. За їхню безпеку  відповідають не лише батьки,  а й вчителі та вихователі. Не стоять осторонь вирішення цієї болючої проблеми й бібліотекарі. Тож аби запобігти проявам булінгу бібліотекарі проводять з дітьми певну роз`яснювальну роботу, яку починають з наймолодшого читача. Бібліотекар Надія Островська з читачами 3-4-х класів провела бесіду –застереження «Що таке булінг і як з ним боротися». Діти довідались,що кожному право на життя та безпеку  гарантує Конституція.



 Більшу частину дня учні проводять у школі. Тому тут мають бути створені такі умови, щоб усі  почувалися у безпеці, не зазнавали принижень, насильства і цькувань. А для цього кожен повинен поважати свого товариша, а також  старших. Якщо у школі дитині некомфортно і  вона зазнає цькувань з боку оточуючих,що становить загрозу її життю та здоров`ю, то неодмінно треба повідомити про це вчителів та батьків. Надія Миронівна навела  приклади жорстокої поведінки між дітьми, що спричинили тяжкі наслідки. Діти оглянули книжкову виставку «Я маю право мати право», де представлена література відповідної тематики. 




Бібліотекар звернула увагу присутніх на книжку «Я і Конституція». Конституція – це компас, бо в ній йдеться  про те, хто ти як особистість і хто ми як народ на карті світу, який керунок ми обираємо, щоб іти у правильному напрямку.

   Галина Гораль, заст. директора Буської ЦБС по роботі з                                                                           дітьми

вівторок, 3 грудня 2019 р.

Дітвак із сонцем у кишені


2019–ий оголошено на Львівщині Роком Богдана-Ігоря Антонича – поета, який свідому частину свого життя прожив у Львові. У 30-х роках в українському мистецькому середовищі його вважають «божеським поетом», талант якого порівнюють хіба що з Рембо чи Лоркою. Він грав на усіх струнах людської душі, бо був її знавцем. Його поезія – це наповнення світлих барв, звуків, ритмів, це – жива арфа на тисячу ладів і тонів.  Цьогоріч минуло 110 років від дня народження  Богдана- Ігоря Антонича. З цієї нагоди у районній бібліотеці для дітей пройшла презентація  книги «Антонич від А до Я»,що вийшла у світ у «Видавництві Старого Лева».


 Учасниками заходу були учні 9-А класу Буської ЗОШ №2. Заступник директора Буської ЦБС Галина Гораль розповіла про дитячі та юнацькі роки письменника, його творчі уподобання, поетичні проби пера та становлення його як поета. 




На книжковій виставці «Дітвак із сонцем у кишені» були представлені твори поета,збірники із статтями,есеями та спогадами його сучасників, а також листи коханої –  Ольги Олійник  до нього. Ці листи  частково зберігаються у архіві Львівської національної бібліотеки ім.В.Стефаника і свого часу були надруковані у журналі «Однокласник».


 Присутні переглянули фільм, присвячений Антоничу.




Бібліотекар Галина Сай прочитала поезію Б.-І.Антонича «Різдво», «Вишні», «Калина», «Зелена євангелія», «Три перстені» та інші.

        Галина Гораль,заст. директора Буської ЦБС по роботі з                                                                        дітьми

пʼятницю, 22 листопада 2019 р.

Чорні крила безсмертя


23 листопада минає 86 річниця  Голодомору, який забрав мідьйони життів українців. Учнями 7-А класу Буської ЗОШ№2 під керівництвом Ольги Дмитрівни Миляновської було підготовлено і проведено  годину-реквієм «33-й…Голод…Голод…», під час якої присутні згадали про трагічні події, які мали місце у нашій українській історії. До проведення цього заходу активно долучились і бібліотекарі дитячої книгозбірні.








Поезія, проза, кадри з документальних фільмів, пісні у виконанні сучасних співаків нагадували присутнім про страшні злочини комуністичного режиму, метою якого було винищення українців як нації.Заступник директора Буської ЦБС по роботі з дітьми Галина Гораль розповіла присутнім 
 про три Голодомори, які пережила Україна у ХХ столітті , передумови  їх виникнення та  трагічні наслідки для нашого народу.Вона  звернула увагу учнів на матеріали документальних   досліджень, опублікованих у книгах Р.Конквеста «Жнива скорботи» та Дж.Мейса «Ваші мертві вибрали мене». 






Діти також довідались, як пережив Голодомор Андрій Васильович Нагорний, сьогодні покійний вчитель історії Буської ЗОШ №2. Допомогли йому та його родині вижити  зібрані  вночі колоски, а ще й те, що  про це ніхто з односельців не доніс владі. Проведення таких заходів вчить молоде покоління знати та пам`ятати трагічні сторінки своєї історії, аби запобігти цьому в майбутньому.

                  Н.Островська, бібліотекар Буської РДБ

середу, 13 листопада 2019 р.

Отець Михайло Кольбух - місіонер з Буська


Впродовж багатьох століть історію нашого міста  творили мешканці, які були представниками різних національностей. Українці, поляки, євреї, вірмени, волохи залишили нащадкам самобутню національну культуру, принесли в місто свої звичаї,традиції,а також  свою релігію. Яскравим свідченням цього є бузецькі церкви,  єврейська синагога, костел святого Станіслава. Помітний слід в історії міста залишили і духовні наставники наших городян – єпископ Йосиф Боцян, отці Омелян Петрушевич, Сильвестр Калиневич, Роман Чайковський, Михайло Кольбух.
 Для вірян римо-католицького обряду слово Боже ревно проповідував уродженець нашого міста, котрий першим з львівської землі був покликаний до ордену салетинів, отець-місіонер Михайло Кольбух.
Перш, ніж розпочати розповідь про о.Михайла Кольбуха, доречно розповісти про заснування  самого ордена. А передумовою цього була така історія. У Франції в 1846 році поблизу гірського села Ля Салет, де двом маленьким пастушкам Меланії та Максиміліану з`явилась Матір Божа, яка сиділа на камені і плакала. Вона не була в небесних шатах, а у звичайній сільській жіночій одежі. Мати Божа звернулась до дітей їх рідною мовою із закликом навернутись до Бога, бо в іншому випадку людей чекає велика кара. Після цього вона зійшла на пагорб і піднялася до неба.
 Покладену на дітей місію – оголосити світові промову Цариці Небесної взяли на себе місіонери чернечого ордену з Ля Салет.  До їх числа належав і отець Михайло Кольбух. Утворення цього ордену було проголошено єпископом з Гренобля Філібертом де Бріярдом 1 травня 1852 року. 1878 року Папа Римський ЛеонІІІ надав ордену право діяти по всьому світу. Сьогодні він діє у 23 країнах світу, в тому числі й в Україні.
У нашому місті першим місіонером цього ордену був о.Освальд Лоретан, який і запримітив малого кмітливого хлопчика Михайла Кольбуха і в подальшому заопікувався його долею.
Народився Михайло 14 листопада 1889року в Буську на Волянах в сім`ї Івана та Марії (дівоче прізвище Капій) Кольбухів. Хрестили його у парафіяльному костелі святого Станіслава, де згодом він і приймав перше причастя. Родина Кольбухів була незаможною. Навчаючись у міській шестикласній школі, хлопчина  часто пропускав уроки, оскільки змушений був допомагати батькам по господарству, що позначалось на його успішності. Виняток становила релігія, з цього предмета завжди були відмінні оцінки. Незважаючи на те, що особливо не вирізнявся у навчанні, він був досить здібним учнем, що і запримітив  місцевий вікарій Лоретан. Він посприяв тому, що хлопця було відібрано для подальшого навчання у Малій семінарії місіонерів з Ля Салет у місті Торнау в Бельгії. У 1904 році зі згоди батьків Михайло вирушає в Європу, відкриваючи нову сторінку у своєму житті. Впродовж 1904-1911років Михайло, вивчаючи французьку мову, завершує класичне навчання та здобуває середню освіту. 8 вересня 1911 року у місті Сузі він стає новіцієм, тобто особою, котра готується до чернечого життя. Михайло одержує першу професійну роботу на три роки, а також починає вивчати риторику. Після одержання атестата зрілості в 1913 році вступає в Римі до університету на філософсько-теологічний факультет.11 квітня 1914 року він прийняв постриг з рук кардинала Помпілі.
 У 1915 році  Італія оголошує війну Австрії, в результаті Михайло Кольбух, як підданий австро-угорського цісаря, був інтернований на острів Сардинію. Навіть у такій ситуації він намагається ефективно використати час. Тут, в Альгерро, він закінчує філософський факультет Вищої духовної семінарії. У 1916 році повертається до Риму, де 2 грудня 1917 року за спеціальним дозволом кардинала Помпілі його висвячують у приватній каплиці. По завершенні повного курсу навчання у 1920 році о.Михайло Кольбух прибуває до Польщі в місто Дембовєц, де стає викладачем Малої семінарії. Відтоді й розпочинається його апостольська діяльність. У 1921 році організовує випуск щомісячника «Посланець Матері Божої Салетинської».
З власної ініціативи у серпні 1923 року о.Кольбух вирушає до США, де  в польських осередках проводить місійно-реколекційну діяльність, а одержані пожертви спрямовує на  розвиток новіціату і Малої семінарії салетинів у Польщі. У США для двадцяти тисяч абонентів видає місячник «Посланець Матері Божої Салетинської», а також англійською мовою журнал   «Польська Америка», метою якого було поширення інформації про Польщу.
 У 1932 році відбувся Капітул згромадження – збори чернечого ордену, результатом якого став його поділ на провінції. Михайло Кольбух став першим провінціалом і оселився у Львові. Тут він започаткував видання релігійної листівки «Живи по-Божому», тираж якої зріс від 250 до 500 тисяч примірників.
Отець Кольбух завжди намагався підтримати діяльність Малої семінарії в Дембовцю. Тому  1936 року подався у США з метою збору коштів для неї .В цей час відвідав  і Південну Америку. У вересні 1939 року подався до Італії. Мав побоювання  щодо знищення гітлерівцями польської провінції, тому прагнув забезпечити її відродження на теренах США. Так у 1941 році в місті Олівет штату Іллінойс організував Малу духовну семінарію, яка дала початок новій монашій єдності  - Провінції Матері Божої  - Цариці Миру. Високо оцінюючи його місійну та пастирську діяльність, у 1946 році Конгрегація Монаших справ у Ватикані дає дозвіл на обрання його провінціалом на третю шестирічну каденцію.
Переслідуваний сталінським режимом, о.Кольбух змушений емігрувати на Захід, до Риму. Аби надати підтримку своїм співвітчизникам, він часто приїжджає до Америки з метою збору коштів для них. Його стараннями розпочато будівництво парафіяльного костела Матері Божої Салетинської в Римі. В Італії, о.Кольбух був призначений капеланом польських ветеранів, які тут перебували. Він опікується  колишніми військовослужбовцями та їхніми родинами, людьми бідними та обездоленими. Ця праця була для нього важкою та виснажливою.13 грудня 1957 року о 5годині 30 хвилин ранку о.Михайло Кольбух відійшов із життя у  клініці Сальватор Мунді у Римі. Прах покійного перевезено до Салмати, що поблизу Носера Умбра, і покладено у гробівці Згромадження отців-салетинів.
Отець Михайло Кольбух був високоосвіченою, жертовною людиною,котрий все своє життя присвятив розбудові та діяльності Згромадження отців-салетинів. Йому була властива надзвичайна побожність і любов до Матері Божої Салетинської, котра його вибрала і котрій він вірно служив. Отець був великим життєлюбом, він завжди знаходив спільну мову з різними людьми. Його не зламали життєві труднощі та випробування.
 Отець Михайло Кольбух насамперед заслуговує нашої уваги та пам`яті як людина, котра народилася у нашому місті та посіла чільне місце у  його духовно-релігійному житті. Поляк за національністю, з домішками української крові, він сповідував толерантність у стосунках між людьми різної конфесійної приналежності, ревно дотримувався християнських чеснот і високої духовної моралі.
 14 листопода минає 130 років від дня його народження.Тож маємо обов`язок - згадати  про  свого співвітчизника -  отця Михайла Кольбуха, відомого релігійного діяча, місіонера, людину, чий життєвий шлях починався у Буську на Волянах.




             Матеріал підготувала заст.директора Буської ЦБС                                  Галина Гораль

пʼятницю, 8 листопада 2019 р.

День української писемності та мови

9 листопада оголошено указом Президента  Днем української писемності та мови, хоча засновано його було значно раніше - ще у 1917 році на честь преподобного Нестора-літописця. Саме він був достойним послідовником творців слов`янської писемності Кирила та Мефодія. Мова - неоціненний Божий дар, який дано людині. З допомогою мови ми можемо спілкуватись, висловлювати емоції, пізнавати світ. Та впродовж століть наша мова  зазнавала утисків, заборон, нищення. Тому сьогодні мусимо дбати про те, щоб ніхто і ніколи не міг її плюндрувати та зневажати. Тож доречно кожному пам`ятати  слова видатного українського письменника Олеся Гончара, що мова - це доля нашого народу,  і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. З нагоди Дня  української писемності та мови у дитячій бібліотеці обладнано книжкову виставку "Рідна мова - код нації". З кращими творами українських письменників діти можуть ознайомитись на виставці "Українські книжки читаємо залюбки".



















четвер, 22 серпня 2019 р.

Незалежній Україні -28

Напередодні Дня незалежності нашої держави у дитячій книгозбірні розгорнуто виставку-інсталяцію"Україна: від подиху століть до сьогодення".    



Представлена література присвячена історичному минулому України, політичним, громадським, церковним та культурним діячам, котрі внесли вагому лепту у встановлення незалежності нашої держави.Читачі також зможуть дізнатисьі про українських меценатів -  від Івана Мазепи, Галаганів,Терещенків до Петра Яцика та інших. Дітей зацікавить література і про українців, котрі зробили неоціненний внесок у розвиток світової науки, техніки, освіти і культури. Це - І.Сікорський, Ю.Кондратюк, С.Лебедєв, І.Пулюй, М.Пирогов, М.Амосов та багато, багато інших.
На виставці  представлено книги про визначні місця України, а також про традиції та звичаї нашого народу.






 Перегляди літератури біля книжкової  експозиції допоможуть читачам дізнатись чимало нової інформації про свою країну

середу, 21 серпня 2019 р.

СОФІЯ КАРАФФА-КОРБУТ - ГРАФИНЯ З КУТКОРА

            
Талановиті люди живуть і після смерті , бо залишають нам, живим, не лише пам`ять по собі, а й багатющі духовні скарби.Саме до таких митців належить і Софія Караффа-Корбут – художниця-графік, творець книжкових оздоб, яку колеги ще при житті називали класиком мистецтва.
 95 років тому, 23 серпня  у селі Куткір, поблизу Буська, у родині провінційної вчительки Марії Берези та білоруського графа Петра Караффи народилась донечка, яку назвали Софією-Роксоланою-Романною. Життєва дорога Софії  була тернистою. Зростала без батька,  під опікою рідних  - бабусі, тітки Євгенії, мами. Почала читати у 4 роки, а ще раніше взялася за олівець. Це, мабуть, і було початком її майбутнього професійного шляху. Загалом оздобленню  українських  книг Софія Караффа-Корбут присвятила 43 роки наполегливої кропіткої праці.
Мисткиня залишила нащадкам значний творчий доробок. Вона проілюструвала 60 книг, які вийшли загальним тиражем 5962500  екземплярів. 22 видання здійснено у видавництві «Каменяр». У видавництві «Веселка» вона проілюструвала ряд творів І.Франка, Л.Українки, С.Васильченка, М.Пригари, О.Іваненко, М.Петренка, А.Волощака.





У 1967 році у видавництві «Дніпро» вийшло сувенірне видання «Кобзаря» тиражем 25000 примірників, яке проілюструвала Караффа-Корбут. Особливістю графічної Шевченкіани художниці було те, що у її творах знайшов відгук національно-культурний та суспільно-політичний рух опору 60-х років.
1968 року ця книжка репрезентувала українське книговидавництво на Міжнародній книжковій виставці у Торонто і отримала там першу премію. Проте, диплома Софія так і не побачила. Саме там її батько за прізвищем дізнався, що ілюстратором «Кобзаря» є саме його дочка, котру через життєві обставини  він жодного разу не бачив.
Петро Караффа дізнався її львівську адресу. Впродовж двох років написав доньці 92 листи.Та, приїхавши у аеропорт з квитком на Україну, він раптово помер. Так трагічно закінчилось їхнє коротке листування.
Надзвичайно багатою і різноманітною є й графічна Шевченкіана художниці,  у якій відображена  могутність українського характеру. Образи  національних героїв у ліногравюрах «Байда», «Іван Підкова», «Гамалія», «Максим Залізняк», «Прометей закутий», «Кавказ», «Чернець», «Прометей розкутий» викликали у 60 роках не тільки захоплення досконалістю художнього відтворення, а й пробуджували національну свідомість українців.
Невтомно працюючи майже чотири десятиліття, художниця не одержала належного пошанування від держави. 1995 року її кандидатуру було висунуто на здобуття Державної премії ім. Т.Шевченка, але прізвище її не було навіть внесено у списки претендентів. Наступного 1996 року ї ї  було названо у списках претендентів, але це було вже запізніле вибачення.
У 2011році у видавництві «Каменяр» побачив світ «Кобзар» Т.Г.Шевченка, де текст проілюстровано малюнками Софії Караффи-Корбут. Це видання своєрідна данина пам`яті нашій славетній землячці.
З нагоди ювілею мисткині у Буській  бібліотеці для дітей розгорнуто книжкову виставку «Софія Караффа-Корбут: у житті та графіці – графиня»,на якій представлено видання, ілюстровані художницею, а також підбірка газетно-журнальних матеріалів та книг, присвячених славетній землячці.