День Соборності України

 

Головним здобутком національно-визвольних змагань українського народу 1917-1920 роках стало проголошення Акту Злуки Західноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки, який декларував об’єднання Галичини, Буковини, Угорської Русі та Наддніпрянської України в єдину державу – Українську Народну Республіку. Цей затверджений і урочисто оприлюднений універсал Злуки проголошував встановлення української влади  на українських етнічних землях, які в різні часи були поділені між російською та Австро-Угорською імперіями. І хоч УНР  зазнала поразки, головним досягненням Акту Злуки стало закріплення у свідомості широких мас українського населення по обидва боки Збруча ідеї національної єдності. Адже в єдності сила народу.Подіям,які 105 років тому відбувалися на Софійській площі у Києві, присвячена книжкова виставка «Україна єдина». Сьогодні, через більше ніж століття після проголошення Акту Злуки, ми об’єднані як ніколи у відстоюванні своєї незалежності та державності. А після перемоги над російським агресором Україна остаточно затвердить свою соборність та незалежність. 

 

Всеукраїнський день пам'яті кіборгів

 #Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Всеукраїнський_день_пам'яті_кіборгів

#Сергій_Лойко_Аеропорт

16 січня українці згадують тих, кого називають кіборгами – захисників Донецького летовища, оборона якого є однією з найдраматичніших та глибоко символічних сторінок війни, що вже триває десятий рік з російським агресором. Аби не стиралася пам`ять про тих, хто жертвував своїм життям, відбиваючи російську навалу на Сході, радимо взяти до рук книжку, яка завоювала феноменальну популярність в Україні та за її межами і стала більше, ніж бестселер.

Роман «АЕРОПОРТ» СЕРГІЯ ЛОЙКА – це головна книга про війну, якої не мало бути, і про героїв, які хотіли жити, але вмирали. Дія роману починається в аеропорту й розгортається похвилинно прогягом останніх п`яти днів понад 240-денної його облоги. Хоча роман заснований на реальних фактах, усі персонажі – плід художнього вимеслу, як і назва Аеропорту.

Маленький український гарнізон Аеропорту денно і нощно відбиває атаки супротивника, який значно переважає його у живій силі й техніці. Але тут, у цьому зруйнованому до підвалин Аеропорту, підступні й жорстокі вороги зіштовхуються з чимось неочікуваним та неймовірним. Із КІБОРГАМИ. Вороги самі так назвали захисників Аеропорту за їхню нелюдську живучість та впертість приречених. Кіборги, в свою чергу, ворогів назвали орками.

Разом із кіборгами в Аеропорту перебуває американський фотограф, який через низку причин переживає цю необов`язкову війну як особисту драму. Його очима, наче в калейдоскопі, в перервах між боями в Аеропорту читач побачить усю історію того, як об`єктивні історики назвуть не інакше як російсько-українською війною.

СЕРГІЙ ЛОЙКО – кореспондент і фотограф Los Angeles Times, який спеціалізується на війні і збройних конфліктах. Він висвітлював військові дії в Нагірному Карабаху, Румунії, Таджикистані, Чечні, Грузії, Афганістані, Іраку. У 2004 році написав книгу «Шок і трепет. Війна в Іраку». Українську революцію й подальшу війну Сергій описував практично без перерви з першого дня – з 30 листопада 2013 року по лютий 2015-го. У 2015 році за роботу на війні в Україні Сергій Лойко був удостоєний однієї з найвищих нагород в американській журналістиці – Overseas Press Club Bob Considine aword «За хоробрість, достовірність, оригінальність, глибину та виразність описаного». У цьому ж році Сергій отримав престижну Los Angeles Times editorial «За найкращі репортажі 2014 року».

Сергій був єдиним іноземним кореспондентом, який побував у Донецькому аеропорту в жовтні 2014 року й провів там чотири повних дні з кіборгами.

Різдво Мумі-тролів

 #Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Різдво_приходить_у_Країну_Мумі_тролів

#Подарунок_від_читачів

Різдвяний настрій панує повсюди. А по-особливому його можна відчути, відвідавши казковий світ Країни Мумі-тролів. Отож рекомендуємо нашим читачам ознайомитись із книгою «Різдво приходить у Країну Мумі-тролів». Улюблену оповідь Туве Янссон «Ялинка» переказали по-своєму Алекс Гаріді та Сесілія Давідссон і видали з новими ілюстраціями художниці Філіппи Відлюнд. Чудовий переклад зі шведської на українську здійснила Наталія Іваничук. В основі цієї розповіді – повісті, котрі майже сімдесят п`ять років тому написала Туве Янссон.

Одного ранку в грудні урвався довгий зимовий сон родини Мумі-тролів. Світ за стінами будиночка змінився до невпізнанння: щось біле й загадкове вкрило всю Долину Мумі-тролів,туди й сюди сновигали чепурулі й гемулі, обвішані подарунками й пакунками зі святковими наїдками та напитками. Усі перебували у схвильованому очікуванні чогось, що прямувало до Мумі-долини. Те загадкове Щось видавалося дуже небезпечним і називалось Різдвом.

Цю книжку у переддень Різдва подарувала нашій бібліотеці мама наших читачів Платона та Ясенії Миргород-Зубенків - Марина, за що ми їй щиро дякуємо. Ця родина переїхала до нас з Харкова, де рашисти знищили їхнє помешкання. Але ці люди не втрачають віри в життя та у нашу Перемогу. Тож мама дбає, аби діти зростали мудрими та освіченими, тому часто разом з ними відвідує нашу книгозбірню, де завжди знаходить цікаву та потрібну літературу для дітей.

Наталя Шухевич -дружина Романа Шухевича

 Наталія Шухевич і Марія Трильовська, дружина і донька головнокомандувача УПА. Це їхнє перше спільне фото у 1959 році. Марії було лише 5 років, коли із братом Юрком їх віддали до сиротинця. Маму відправили на заслання.

"Нас забрали від мами. Пам’ятаю, як ми з Юрком їдемо поїздом у супроводі військових. Ті говорять щось до мене, я не відповідаю. Вони сміються, що я вже така доросла, а не вмію розмовляти. Припускаю, вони спілкувались російською. Спочатку нас привезли до Чорнобиля, потім на Донбас — у дитбудинок міста Сталіне".

"У 1955 році я отримала листа від мами. Вона писала, що відбуває ув’язнення в мордовських таборах і дякує Богові, що нарешті знайшла мене. Я була вражена, що вона жива. Але перше, що подумала: невже моя мама вірить у Бога? Нас переконували, що в Бога вірять тільки неосвічені люди. Тож я гордо відписала, що є комсомолкою й атеїсткою. Пізніше мама розповіла, що страшенно плакала, читаючи той лист".

Прочитайте інтерв'ю пані Марії на нашому сайті ⟶ https://localhistory.org.ua/.../nevzhe-

 

Сиротюк Олег

1 січень 2023 р.  · 

                                      

А ви знали, що Степан Бандера…

Знав шість мов.

Із дитинства багато читав. Його рідна сестра Володимира згадувала, що улюбленими письменниками Степана були Іван Франко, Тарас Шевченко та Леся Українка.

Ще в гімназії прочитав працю Миколи Міхновського «Самостійна Україна».

Напам’ять цитував Святе Письмо і «Слово о полку Ігоревім».

Вигадав навіть розвагу: змагання з цитування уривків з літературних творів, народних пісень.

Мав акторський талант. Грав у виставах. Під час гімназійних літніх канікул 1925-го організував у рідному Старому Угринові аматорську театральну виставу.

Мав добрий слух, співав у хорі. Любив патріотичні та релігійні пісні, знав сотні коломийок, колядував. На Різдво 1937-го в’язні польської тюрми під проводом Бандери співали Службу Божу на чотири голоси.

Був волонтером.

Грав на барабані, фортепіано, гітарі й мандоліні.

Попри невисокий зріст, 159 сантиметрів, дуже добре грав у баскетбол.

Міг однією рукою тричі підтягнутись на турніку.

Бігав і посідав високі місця на змаганнях зі стрибків у висоту.

Катався на лижах.

Загартовувався. Взимку вибігав на вулицю тільки в шортах і купався в снігу.

Ще в гімназії склав пластову вмілість «Плавання». Для цього потрібно було вміти плавати в одязі та роздягатись у воді, володіти принаймні чотирма стилями, зокрема кролем і брасом, стрибати й пірнати, плисти без допомоги рук, рятувати потопельників.

Багато працював для розвитку громади рідного села.

Організував театрально-співочий гурток, кооператив, відділення руханково-пожежного товариства «Луг». Через це був змушений на рік відкласти вступ до університету.

Коли восени 1932-го родина Бандери переїхала в село Воля Задеревацька, студент Степан за одну ніч облаштував там читальню. Поляки дерева не давали, то Степан уночі з братом Василем потай від влади на плечах наносили дров й звели читальню.

Був майстром на всі руки. Міг і страву приготувати, і авто чи патефон зремонтувати.

У «Пласті» навчився оправляти книжки, записники, течки, образки різної величини: в полотно, картон із полотняними краями й кутиками, в шкіру та шкірзамінник.

Знався на техніці. Був вправним водієм. Англійські оунівці подарували Бандері автомобіль – синій Opel' Kapitan, реєстраційний номер PKW АВ 63-3821.

Захоплювався хімією.

Мав фотоапарат, сам проявляв плівку і друкував знімки. Власну фотолабораторію облаштував в центральному офісі Закордонних Частин ОУН в Мюнхені на Цеппелін-штрасе, 67.

Любив природу й мандри.

Дуже добре знався на грибах.

Перше псевдо Степана Бандери в «Пласті» - «Ґанді», на честь Магатми Ґанді, лідера борців за незалежність Індії.

За матеріалами «Локальної історії»

На фото з архіву ЦДВР Степан Бандера зі своїми дітьми Андрієм та Лесею, Західна Німеччина.

#Бандера114

Усі реа