Перекладач

пʼятниця, 24 лютого 2017 р.

Бузецькі школярі зустрілися з письменницею Оксаною Думанською

24 лютого до читачів Буської районної бібліотеки для дітей завітала цікава гостя – відома львівська письменниця та перекладач Оксана Думанська.  Це вже не перший її візит  в Бузеччину. Минулоріч пані Оксана презентувала своїм шанувальникам енциклопедичну книгу «Шептицький від А до Я», присвячену 150 – річчю від дня народження Митрополита. Сьогодні ж письменниця вирішила поділитись з нашими читачами цікавими і досить маловідомими фактами із життя української письменниці Лесі Українки, почерпнутими безпосередньо із автентичних листів геніальної поетеси, написаних упродовж 1876-1897 рр.. Вони нещодавно побачили світ завдяки видавництву «Комора». 


Зустріч з юними читачами відбулась у приміщенні актового залу Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №2. Під час заходу письменниця намагалась по-іншому розкрити особистість Лесі Українки і зауважила, що це для неї місія – розповісти про українську письменницю напередодні 146-ої річниці від дня її народження.



Із розповіді Оксани Думаської, що базувалась на аналізі листів Лесі Українки, діти довідались про те, як формувався світогляд майбутньої поетеси, який вплив на неї мали І.Франко, М.Драгоманов, М.Павлик. Прагнення пізнати кращі зразки світової літератури спонукало її до вивчення іноземних мов. За життя Леся Українка досконало оволоділа 9 іноземними мовами. Уже в юному віці вона здіснювала переклади з давньогрецької мови творів Гомера. Незважаючи на свою хворобу, поетеса удосконалювала також гру на фортепіано і часто просила Олену Пчілку, аби та їй вислала ноти творів Бетховена, Шопена та Мендельсона. Під час заходу, учні мали нагоду послухати уривки з цих музичних творів. Життя родини Косачів було тісно пов'язане із тогочасним літературним процесом. Пані Оксана зауважила, що племінник поетеси, Юрій Косач, теж став письменником. Серед його творів особливо заслуговує уваги «Володарка Понтиди», в якій розповідається про княжну українського походження Тараканову (Дараган), яка намагалась скинути з російського трону Катерину ІІ. Під час зустрічі Оксана Думанська також звернула увагу присутніх на портрет Лесі Українки, написаний видатною художницею Софією Караффою-Корбут. Саме їй раніше Оксана Іванівна присвятила книгу під назвою «Графиня з Куткора».


На завершення директор Буської районної бібліотеки для дітей Галина Гораль подякувала Оксані Думанській за цікаву, змістовну і незвичну розповідь і побажала нових творчих успіхів на літературній ниві. Тож з нетерпінням чекаємо наступної зустрічі.
Іванна Якимишин, бібліотекар Буської РДБ.

понеділок, 20 лютого 2017 р.

Як парость виноградної лози, плекайте мову!

21 лютого у світі відзначатимуть Міжнародний день рідної мови. З цієї нагоди бібліотекар Буської районної бібліотеки для дітей Надія Островська разом із третьокласниками Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 провела урок словесності «Подорож у королівство рідної мови».



Під час заходу школярі почули легенду "Як ростуть слова". Бібліотекар також зацікавила дітей оповіданнями та віршами, у яких використовуються синоніми, епітети, порівняння, котрі збагачують рідну мову. Діти дізнались про те, що  наша мова вважається однією із наймилозвучніших у світі, поступаючись лише італійській та французькій. Вона налічує понад 134 тисячі слів,  нею розмовляють близько 45 мільйонів людей. Розповіла бібліотекар  про вклад у розвиток нашої мови видатних письменників: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Пчілки, Івана Франка.Дбають про збереження та розвиток своєї мови і вітчизняні письменники-Д.Білоус, М.Чумарна, М.Хаткіна, Д.Павличко та інші. Українська мова - це  мова і легендарної піснетворки Марусі Чурай, котра, оспівуючи козацькі подвиги,закликала народ до оборони Вітчизни.




Надія Островська також зауважила, що сьогодні наша мова засмічена ненормативною лексикою і молодіжними сленгами. А тому  кожен з нас повинен удосконалювати своє мовлення, позбуваючись мовних «бур’янів». Діти під час заходу були не лише пасивними слухачами, але й брали активну участь у творчих завданнях та конкурсах. Вдома вони повинні будуть скласти оповідання або віршик, в яких всі слова мають починатися з однієї літери. 

пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Світлої пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого

Сьогодні, 17 лютого, виповнюється 125 років від дня народження львівського митрополита, Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого. З цієї нагоди у Буській районній бібліотеці для дітей було проведено історичну розвідку «Йосип Сліпий – історик, філософ, педагог». У бібліотеці організовано виставку «Йосиф Сліпий – борець за церкву Христову».


Сьогодні очевидним є той факт, що душпастирська діяльність Й.Сліпого була величезним внеском у розвиток Української греко-католицької церкви. Сам Патріарх свого часу пережив важкі роки заслання у Сибіру та Мордовії. Аби краще розкрити історичний портрет цієї багатогранної особистості, заступник директора Буської  ЦБС Галина Гораль розповіла семикласникам ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 про те, як Й.Сліпий ще з дитинства формувався як непересічна особистість, як здобув духовну освіту і став першим ректором Львівської Богословської академії. 


Також бібліотекар звернула увагу присутніх на значний вплив на формування світогляду Й.Сліпого митрополита Андрея Шептицького, який вбачав у ньому свого наступника.
Учні також дізналися про те, як після більшовицького заслання, завдяки клопотанням світової спільноти,  а також, безпосередньо Папи Іоана ХХІІІ та президента США Джона Кеннеді, у 1963 році він був звільнений й виїхав до Риму.
Із розповіді Галини Гораль діти також дізналися про громадську, релігійну та меценатську діяльність патріарха. Зокрема, за його ініціативи побудовано в Римі собор святої Софії, засновано Український католицький університет ім. св. Климентія  та шість його філій по світу. Він також сприяв створенню Великої та Малої семінарії. Й.Сліпий, під час місійних подорожей, відвідав поселення українців  майже в усіх куточках світу. Його наукові та релігійні розвідки налічують 12 томів.



Під час огляду представленої літератури Галина Гораль також звернула увагу на цікаві моменти із спогадів Ореста Дичковського, внучатого племінника Блаженнішого Патріарха. 
Проведений захід посприяв ознайомленню дітей з видатною постаттю українського Патріарха Й.Сліпого, який був переконаний, що нам треба повернутись до джерел нашої духовності і починати від них. Вагома спадщина нашого Патріарха власне і є тим джерелом, до якого звертатимуться дослідники майбутніх поколінь. 

четвер, 16 лютого 2017 р.

Йосип Сліпий - поборник Христової церкви


17 лютого виповнюється 125 років від дня народження кардинала Йосипа Сліпого – Патріарха Української греко-католицької церкви, яку він очолював з 1944 до 1984 року. Його постать в  історії української релігії  - явище унікальне, адже із 45 років гонінь українських греко-католиків тяжкий хрест керівництва церквою-мученицею упродовж 40 років лежав на його плечах . Як наступник митрополита Андрея Шептицького кардинал Йосип Сліпий  був продовжувачем справи розбудови та зміцнення УГКЦ як частини Вселенської Церкви.


Напис « Per aspera ad astra» («Крізь терни до зірок»), який є на гербі владики, підтверджує  тернистість його життя та боротьби.
Народився Йосип Сліпий 17. 02.1892 року в селі Заздрість, що на Тернопільщині, у багатодітній родині. Батько – Іван Коберницький-Сліпий, мати – Анастасія Дичковська. У селі дід Йосифа мав прізвисько «Сліпий», яке за ним закріпилось від одного з предків, якого у 1709 році поплічники царя Петра І осліпили за те, що він воював під Полтавою на стороні гетьмана Мазепи.
Провчившись у сільській школі, Йосиф вступає до Тернопільської гімназії, яку закінчує у 1911 році з відзнакою, а згодом до Львівської греко-католицької семінарії. Митрополит Шептицький звертає на нього увагу  та у 1912 році висилає Сліпого на навчання до Австрії в Інсбрукський університет, де він згодом захищає докторську дисертацію. 30 вересня 1917 року  Андрей Шептицький посвячує Йосифа Сліпого у сан священика. У 1920-1922 роках він продовжує навчання в університетах Риму, де здобуває ступінь  приват-доцента після написання богословської праці. Й.Сліпий вражав глибиною філософсько-богословських роздумів, вивчав церковне мистецтво, історію, археологію, класичні та сучасні мови. Митрополит Андрей Шептицький не просто вирізняв з-поміж інших Йосипа Сліпого, а й сприяв його сходженню ієрархічними щаблями. Після повернення із закордонних студій до Львова  Йосифа Сліпого митрополит пойменував доктором богослов’я в духовній семінарії, а у 1926 році  він був призначений її ректором. Отець Й.Сліпий одразу увійшов в ритм  активного життя церкви. Взявся за видання журналу «Богословія», де багато писав та друкувався, був одним із засновників Богословського наукового товариства. Заслуговували уваги його наукові розвідки, присвячені Пресвятій Трійці й Святому Духу, схоластичним поглядам теолога Томи Аквінського та іншим теологічним темам. У 1928 році з благословення митрополита Андрея отець Й. Сліпий реорганізовує духовну семінарію у богословську академію, де стає її першим ректором. Тут зосереджуються найкращі наукові сили, залучаються до співпраці й світські вчені. Академія збагатилась безцінними рукописами, стародруками, різноманітними архівними матеріалами. Разом із А. Шептицьким Й.Сліпий розглядає заснування академії як перехідний етап до створення Українського католицького університету, котрий для українців мав би стати  «альфою та омегою національних змагань». З приходом у 1939 році        « перших совітів»  А.Шептицький клопоче перед Ватиканом затвердити на митрополичому престолі як свого спадкоємця отця Сліпого. Цього року відбулася хіротонія отця Йосифа на єпископа. Символічно, що, замість єпископського жезлу, із рук Шептицького він отримує дерев’яний посох, який  колись належав єпископу Йосифу Боцяну. З цього часу на плечі єпископа Сліпого лягають чи не найскладніші випробування долі. У 1941 році при відступі червоної армії зі Львова Йосифа Сліпого разом з іншими священиками  вивели під стіни собору св.Юра на розстріл. На отцеві більшовики  роздерли рясу. Так  під дулами танків, гармат та скорострілів священики простояли 2-3 години в очікуванні смерті. Але доля змилосердилася і старшина відпустив їх додому.  Після смерті А. Шептицького  у 1944 році Йосиф  Сліпий посідає  митрополичий престол УГКЦ. Його призначення збіглося із окупацією Західної України радянськими військами та приєднання її до складу УРСР, а відтак із наступом радянської влади на греко-католицьку церкву. УГКЦ була заборонена, а митрополита з усім єпископатом заарештували. Майже 18 років тривало ув’язнення Йосипа Сліпого по різних таборах ГУЛАГу – Потьма, Печора, Мордовія…


Та ніщо не змогло зламати митрополита. Він продовжував свою душпастирську діяльність – таємно відправляв служби, писав наукові трактати та послання до вірних в Україні, листувався із сестрами з підпільного монастиря св.Вікентія. Незважаючи на тяжкі недуги та фізичне виснаження, він не зрікся відданості своїй церкві та українському народу. Не залишилось непоміченим його служіння і світовою спільнотою. Завдяки клопотанням Папи Римського Іоанна ХХІІІ та президента США Джона Кеннеді у 1963 році Микита Хрущов дав дозвіл на звільнення митрополита та його від’їзд на Захід. 
У 1965 році Папа Павло VI надав Йосипу Сліпому звання  кардинала, а у 1975 році - титул Києво-Галицького патріарха, незважаючи на те, що Ватикан не визнав за УГКЦ  статус патріархату. Під час перебування у Римі, він розгортає роботу з реорганізації  та зміцнення УГКЦ. За його ініціативи тут побудовано собор святої Софії у староукраїнському стилі  ( з мозаїками та іконостасом Святослава Гординського, іконами Ювеналія Мокрицького), засновано Український католицький університет ім. св.Климентія  та шість його філій по світу. Покликав до життя Велику та Малу семінарії. За кілька років він об’їхав українські поселення в Північній та Південній Америці, Європі та Австралії. Його приймали найвищі посадовці світу. Йосиф Сліпий засновував монастирі, розвивав видавництва й, поміж іншого, завжди відкладав частину накладу книг для потреб майбутньої України. Йосиф Сліпий залишив цікаву історію українського католицького шкільництва, галерею портретів видатних діячів Вселенської Церкви: її вчителів Єфрема Сірина,Йосафата Кунцевича, оборонців унії -  Андрея Шептицького й єпископа Йосифа Боцяна та інших. В цілому науковий та пастирський доробок Йосифа Сліпого налічує 12 томів. Передбачаючи майбутнє своєї держави, придбав у центрі Вашингтона будинок для філії Українського католицького університету, який, після здобуття Україною незалежності, заповів передати нашому посольству. Патріарх Й.Сліпий до кінця життя не змінив радянського паспорта – він залишався громадянином тієї держави, де перебувала більшість його вірних. Він часто згадував жахливі моменти свого життя і дякував Всевишньому «…за те, що мене били в тюрмах і били на волі! Дякую Йому за те, що мене били, а не величали раби! Прощаю їм усім…».      7 вересня 1984 року на 93 році життя згасла зірка  подвижника Христової віри - кардинала,  Верховного архієпископа УГКЦ Йосифа Сліпого. Українці з усього вільного світу приїхали аби попрощатись із своїм пастирем. Заупокійну архієрейську  службу відправив Блаженніший Мирослав Любачівський за участю численного духовенства. Виконуючи волю покійного, його хоронили у важкій кедровій домовині (як нагадування про сибірське заслання) та у епітрахилії, яку йому вишили українські жінки Англії. Згідно його заповіту, прах Блаженнішого Патріарха було перепоховано у 1992 році у крипті  собору св. Юра. 

Так український мученик за християнську віру повернувся у рідну землю після багатьох років страждань та поневірянь.


 Галина Гораль, заст.директора Буської ЦБС по роботі з                                 дітьми

понеділок, 13 лютого 2017 р.

Святкуємо Валентинів День

Напередодні Дня Святого Валентина у Буській районній бібліотеці для дітей з учнями 7-А класу Буської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 проведено літературне лото «Святкуємо Валентинів день».
Під час цього заходу учасники мали змогу почути розповідь про діяння Святого Валентина та традиції відзначення цього свята у різних народів світу, яку підготувала бібліотекар читального залу Іванна Якимишин.


 Діти брали активну участь у літературному конкурсі, де визначали закоханих літературних героїв. Також кожен з присутніх мав змогу бути учасником конкурсу «Валентине, поворожи мені» і дізнатись, що приготували їм на цей рік їхні астрологічні знаки.


А семикласники  за допомогою пантоміми намагались  створити уявну «скульптуру Любові».


Аби краще збагнути різнобічне поняття «любов», бібліотекарі організували книжково-ілюстративну виставку-візитку «Любов врятує світ». Заступник директора ЦБС по роботі з дітьми Галина Гораль розповіла дітям про те, що сьогодні найбільш актуальною є любов до Бога і до ближнього.


 Цікаво, що у Святому Письмі слово «любов» згадується щонайменше 200 разів, а дієслово «любити» – понад 300.
Також діти дізналися про кохання у житті відомих українських та зарубіжних митців, зокрема: І.Франка, Т.Шевченка, П.Пікассо, У.Діснея, М.Твена, Д.Байрона. Саме високі почуття надихнули їх на написання світових шедеврів. А ще учні мали змогу ознайомитись із таємницею створення  перлини паркового мистецтва – «Софіївка», що знаходиться в Умані. Закладення цього парку – це прояв великої любові польського графа Станіслава Потоцького до своєї дружини - грекині Софії.
Галина Гораль запропонувала присутнім твори  сучасної літератури, які присвячені зародженню перших романтичних почуттів у підлітків, а також  різноманітним психологічним проблемами, з котрими вони зіштовхуються.
Під час заходу учні мали змогу насолодитись музикою відомих українських виконавців, зокрема, гурту «Плач Єремії», «Океан Ельзи», Павла Табакова та Кузьми Скрябіна.


     Галина Гораль, заступник директора Буської ЦБС по роботі                                                з дітьми.


       Іванна Якимишин, бібліотекар Буської РДБ.

пʼятниця, 10 лютого 2017 р.

Валентинка воїну АТО

Сьогодні п'ятикласниці Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 разом із бібліотекарями Буської районної бібліотеки для дітей взяли участь у майстер-класі із виготовлення валентинки.Бібліотекарі заздалегідь підготували зразки вітальних валентинок, які дівчатка адресували друзям  та рідним. З особливою любов'ю вони готували валентинки для тих, хто сьогодні захищає наші східні рубежі. Спочатку діти послухали розповідь бібліотекаря читального залу Якимишин Іванни про історію виникнення валентинок, а також легенди, пов'язані з іменем святого Валентина.



Ознайомившись із технікою виготовлення валентинок, усі дружньо взялися за роботу.





Ось які чудові валентинки з найкращими побажаннями воїнам створили школярки.


А ці симпатичні валентинки вони даруватимуть друзям та рідним.


                                     
      Г.Гораль, Заст.директора Буської ЦБС по роботі з дітьми




пʼятниця, 3 лютого 2017 р.

Рік Японії в Україні

2017-ий оголошено Президентом  П.Порошенком Роком Японії в Україні. Ця невелика острівна держава входить до числа країн з найпотужнішою економікою, посідаючи  третє місце  по ВВП у світі. Японія, до речі, однією із перших визнала незалежність України. Сьогодні японський уряд підтримує нас у боротьбі проти російської агресії на Донбасі, надаючи всебічну допомогу: гуманітарну, технічну та фінансову. Японія має не лише високорозвинуту економіку, але й багатовікову цікаву історію та самобутню культуру. З метою якнайширшого ознайомлення читачів з цією країною у Буській районній бібліотеці для дітей розгорнуто книжково-ілюстративну виставку "Японія - маленька держава великих чудес", яка складається з наступних розділів:
 -  Країна вранішнього сонця;
 -  Принади рослинного світу;
 -  Дива рукотворні;
 -  Культурний феномен Японії


Увагу читачів приверне література, що висвітлює географічні особливості держави, її політичний устрій, визначні місця, традиції та звичаї народу. Впродовж року бібліотекарі планують провести ряд країнознавчих заходів, присвячених Японії. Діти ознайомляться не лише з історією та культурою країни вранішнього сонця, але  візьмуть участь майстер-класах з ікебани,  виготовлення виробів технікою орігамі та цумамі канзаші ( стрічкові прикраси для волосся). Цікавою для читача буде інформація про бойові мистецтва японців, особливості національного одягу та їжі. Плануємо провести віртуальні подорожі визначними місцями Японії, використовуючи засоби Інтернету.  

 Галина Гораль, заст. директора Буської ЦБС по роботі з дітьми

середа, 1 лютого 2017 р.

Голокост - трагедія єврейського народу

Цьогоріч виповнюється 75 років з часу масового винищення німцями єврейського народу в Україні. В світовій історія ця акція відома під назвою Голокост.
1 лютого у приміщенні актової зали Буської музичної школи відбулась година історичної пам’яті "Голокост – трагедія єврейського народу".
Під час заходу директор районної бібліотеки для дітей Галина Гораль розповіла учням 7-Б та 9-их класів Буської ЗОШ 1-111 ст. №2 про трагедію єврейського народу, акцентуючи увагу на конкретному прикладі із життя єврейського рабина Девіда Кахане (1903 – 1997рр.).


Ця людина, переживши лихоліття у Львівському гетто та Янівському концтаборі для євреїв, рятуючи своє життя, знайшла прихисток у митрополита Андрея Шептицького. Про ці трагічні події рабин згодом описав у своїх спогадах – «Щоденнику Львівського гетто». Загалом у гетто та концтаборі упродовж 1941-1943 років були вбиті 250 тисяч євреїв.
Митрополит Андрей, його брат Климентій Шептицький та греко-католицькі священики надавали всебічну підтримку євреям, переховуючи їх у монастирях, а їхніх дітей – у дитячих будинках та сиротинцях. Ці діти перебували під особливою опікою Юзефи Вітер, котра була очільницею жіночих студитських монастирів.
Німецькі окупанти знали про прихильність А. Шептицького до євреїв і часто проводили рейди з обшуками в його помешканнях. Проте, митрополит все ж переховував деякий час рабина у власній бібліотеці, про що знали лише троє людей з його найближчого оточення. Згодом отці-студити прихистили єврейського релігійного діяча, переховуючи його чотири місяці на горищі монастиря.
За цей час на зміну окупаційному фашистському режимові прийшов знову радянський і Д.Кахане, як польський підданий, виїхав до Польщі, де служив головним рабином Війська Польського. У 1949 р. він переїхав до Тель-Авіву і був головним рабином Військово-повітряних сил Ізраїлю.
Участь у цьому заході взяла також завідувач відділу культури Буської РДА Людмила Ціхоцька, яка розповіла цікаві факти з життя євреїв, котрих наприкінці 16 ст. в Буську налічувалось близько 200 осіб. В основному вони займалися ремісництвом та торгівлею.


У 1635 році в Буську євреї мали 56 будинків, які прикрашали балкони, оздоблені кутими виробами найчастіше у вигляді свічників. До середини 19 ст. в місті були дві деревяні синагоги. А у 18 ст. побудована мурована синагога поблизу площі Ринок. У 1934 році у школах Буська навчались 259 єврейських дітей.
У 1943 році на території площі Ринок в Буську було створено гетто для євреїв, так званий табір примусового утримання і праці, огороджений колючим дротом. В ньому перебували близько 7,5 тисяч євреїв. Ніхто не мав права залишати табір, лише одна година на день була відведена їм на закупи. Всі статки євреїв німецькі фашисти конфісковували. У січні цього ж 1943 року німці стратили майже всіх євреїв міста, лише сорокам із них вдалося врятуватись від розстрілів.  
 14-23 серпня 2006 року члени громадської організації «Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» провели пошукові роботи в Буську на місці, де, згідно із свідченнями місцевих мешканців, під час фашистської окупації відбувалися масові розстріли єврейського населення. Вдалося віднайти рештки 450 людей, зокрема 26 дітей. Розрахункова кількість розстріляних – понад тисяча осіб.
Дуже цікаві свідчення про розстріли євреїв в Буську надала Лідія Броніславівна Чигир, яка була свідком цієї страшної трагедії – Голокосту.



Пані Лідії в цей час було сім років. Вона разом з батьками проживала неподалік єврейського кладовища (окописька), яке було огороджене високим муром і мало дві брами. Коли німці у 1943 році масово розстрілювали євреїв, їхні тіла, за словами очевидиці, завозили на цвинтар через віддалену від житлових будинків браму. На територію кладовища вбитих завозили на підводах та грузовиках близько 5 години ранку і просто скидали у заздалегідь вириті ями. Деякі з жертв були ще живі, коли їх закопували, бо ще якийсь час звідти доносились страшні крики, стогони і просьби про допомогу.
Лідія Броніславівна також розповіла, як до її матері прийшла єврейка Мася, що втекла з гетто і просила прихистку. У неї була висока температура, мати якийсь час переховувала її в стодолі. Згодом рейди німців почастішали і, аби не нашкодити своїм рятівникам, Мася вирішила покинути цю родину.
Уже в цей час німці під час обшуків знаходили євреїв, котрих переховували українці, наражаючи цим свою родину на небезпеку. За такі вчинки фашисти розстрілювали не лише тих, хто ховався, а й усіх, хто цьому сприяв.
Лідія Броніславівна та інші старожили міста у 2006 році вказали іноземним дослідникам Голокосту ймовірні місця 17 масових захоронень євреїв на бузецькому кладовищі. «Це була страшна трагедія, не дай Бог, щоб таке повторилось з будь-якою нацією», – зазначила Л.Чигир.
Участь у заході взяв також перший заступник голови Буської РДА Олег Ільків. Він розповів про акти вандалізму щодо єврейських поховань на наших теренах в часи більшовицького режиму і наголосив, що Голокост повинен стати для нас повчальним уроком і засторогою того, що ніхто в світі не має права забирати людське життя.



Працівники бібліотеки організували цей захід з метою пізнання трагічних моментів в історії краю та запобігання проявам ксенофобії й вандалізму серед підлітків. В Буську в довоєнні часи проживали люди різних національностей, які, поряд з місцевим населенням, творили історію та культуру нашого краю. Тому маємо обовязок  пам'ятати про це і з пошаною ставитись до їхніх культурних надбань.




Іванна Якимишин, бібліотекар Буської районної бібліотеки для дітей.