Перекладач

середа, 21 серпня 2019 р.

СОФІЯ КАРАФФА-КОРБУТ - ГРАФИНЯ З КУТКОРА

            
Талановиті люди живуть і після смерті , бо залишають нам, живим, не лише пам`ять по собі, а й багатющі духовні скарби.Саме до таких митців належить і Софія Караффа-Корбут – художниця-графік, творець книжкових оздоб, яку колеги ще при житті називали класиком мистецтва.
 95 років тому, 23 серпня  у селі Куткір, поблизу Буська, у родині провінційної вчительки Марії Берези та білоруського графа Петра Караффи народилась донечка, яку назвали Софією-Роксоланою-Романною. Життєва дорога Софії  була тернистою. Зростала без батька,  під опікою рідних  - бабусі, тітки Євгенії, мами. Почала читати у 4 роки, а ще раніше взялася за олівець. Це, мабуть, і було початком її майбутнього професійного шляху. Загалом оздобленню  українських  книг Софія Караффа-Корбут присвятила 43 роки наполегливої кропіткої праці.
Мисткиня залишила нащадкам значний творчий доробок. Вона проілюструвала 60 книг, які вийшли загальним тиражем 5962500  екземплярів. 22 видання здійснено у видавництві «Каменяр». У видавництві «Веселка» вона проілюструвала ряд творів І.Франка, Л.Українки, С.Васильченка, М.Пригари, О.Іваненко, М.Петренка, А.Волощака.





У 1967 році у видавництві «Дніпро» вийшло сувенірне видання «Кобзаря» тиражем 25000 примірників, яке проілюструвала Караффа-Корбут. Особливістю графічної Шевченкіани художниці було те, що у її творах знайшов відгук національно-культурний та суспільно-політичний рух опору 60-х років.
1968 року ця книжка репрезентувала українське книговидавництво на Міжнародній книжковій виставці у Торонто і отримала там першу премію. Проте, диплома Софія так і не побачила. Саме там її батько за прізвищем дізнався, що ілюстратором «Кобзаря» є саме його дочка, котру через життєві обставини  він жодного разу не бачив.
Петро Караффа дізнався її львівську адресу. Впродовж двох років написав доньці 92 листи.Та, приїхавши у аеропорт з квитком на Україну, він раптово помер. Так трагічно закінчилось їхнє коротке листування.
Надзвичайно багатою і різноманітною є й графічна Шевченкіана художниці,  у якій відображена  могутність українського характеру. Образи  національних героїв у ліногравюрах «Байда», «Іван Підкова», «Гамалія», «Максим Залізняк», «Прометей закутий», «Кавказ», «Чернець», «Прометей розкутий» викликали у 60 роках не тільки захоплення досконалістю художнього відтворення, а й пробуджували національну свідомість українців.
Невтомно працюючи майже чотири десятиліття, художниця не одержала належного пошанування від держави. 1995 року її кандидатуру було висунуто на здобуття Державної премії ім. Т.Шевченка, але прізвище її не було навіть внесено у списки претендентів. Наступного 1996 року ї ї  було названо у списках претендентів, але це було вже запізніле вибачення.
У 2011році у видавництві «Каменяр» побачив світ «Кобзар» Т.Г.Шевченка, де текст проілюстровано малюнками Софії Караффи-Корбут. Це видання своєрідна данина пам`яті нашій славетній землячці.
З нагоди ювілею мисткині у Буській  бібліотеці для дітей розгорнуто книжкову виставку «Софія Караффа-Корбут: у житті та графіці – графиня»,на якій представлено видання, ілюстровані художницею, а також підбірка газетно-журнальних матеріалів та книг, присвячених славетній землячці.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар