Збудуймо в пам’яті невигойний собор

В суботу, 25 листопада, Україна відзначатиме 84-ту річницю пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, котрий понад сто держав світу визнали геноцидом української нації, що його свідомо і цілеспрямовано організувала радянська влада на чолі з Йосифом Сталіним. З цієї нагоди у читальному залі районної дитячої бібліотеки відбувся урок історичної пам’яті «Стежками болю: український геноцид 1932-1933 років», в якому взяли участь школярі 7-А класу Буської ЗОШ І-ІІІ ст. №2.

Бібліотекар Іванна Якимишин розповіла школярам про передумови, причини та наслідки жорстокої політики тогочасного керівництва СРСР, спрямованої на впокорення свободолюбивого українського селянства шляхом штучно створеного голоду, що впродовж 1932-1933 років винищив близько 8 мільйонів українців. А якщо враховувати ненароджених дітей, то ця цифра сягає 12 мільйонів осіб. Присутні довідалися про те, як у селян центальних та східних областей України примусово забирали усе продовольство, прирікаючи населення на голодну смерть. Відбувалось це в рамках «колективізації», «масових хлібозаготівель» та «розкуркулення» найбагатших селян. Понад 1 мільйон українців було вивезено на Північ Росії. Також присутні прослухали уривки зі спогадів очевидців голодомору, звітів тодішніх компартійних керівників про кількість жертв, а також уривки з роману В.Барки «Жовтий князь», книги Олександра Міщенка «Безкровна війна» та «Щоденника» Олеся Гончара, де описано найтрагічніші події 1932-1933 років.

Завідуюча бібліотеки Галина Гораль провела для присутніх огляд книг та газетно-журнальних статей, що були представлені на виставці «Свіча пам’яті бринить сльозами». 

Зокрема, було акцентовано увагу присутніх на книжці «Жнива скорботи» відомого британського журналіста, одного із найавторитетнішних західних дослідників радянської історії Роберта Конквеста. Автор, проаналізувавши свідчення очевидців, сотні документів, матеріалів, у тому числі й засекречених російським режимом архівів, одним із перших відкрив світові правду про голодомор в Україні 1930-1933 років, його причини і наслідки. Книжка була написана у 1986 році, коли не те що в СРСР, а й у багатьох державах Заходу не визнавався навіть сам факт голодомору.

Діти переглянули короткий відеосюжет, в якому відображалися найважливіші і водночас найстрашніші події в історії нашого народу.  

На основі матеріалів Українського інституту національної пам’яті працівники бібліотеки продемонстрували школярам невеличку презентацію у слайдах, де висвітлено спогади відомих українців про Голодомор 1932-33 років, котрі були свідками геноциду і яким, в силу певних обставин, вдалося тоді врятуватися від голодної смерті. Серед них – автор «Акту проголошення незалежності України» 1991 року Левко Лук’яненко, відома художниця Катерина Білокур, оперна співачка Євгенія Мірошниченко, письменники Василь Барка, Олесь Гончар, поет Дмитро Білоус, філософ і юрист Микола Руденко, дисиденти Іван Світличний та Олекса Тихий, прозаїк Анатолій Дімаров, кінодраматург Борис Хандрос, живописець Опанас Заливаха та інші.

Тож сьогодні, хоч і з запізнення у кілька довгих десятиліть, ми пом’янули великомучеників нашої історії, пройшовши за ними дорогою їхнього хресного шляху. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали, а наш обов’язок – про це ніколи не забувати.