Перекладач

середа, 3 червня 2015 р.

Петро Франко - засновник летунства в Галичині

       
Історична довідка до 125-річчя від дня народження                                                                                           
 В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року, коли Австро-Угорська імперія розлазилася по швах, як старий кожух, українські вояки без жодного пострілу, без жодної краплі крові перебрали владу у Львові і проголосили утворення Західно-Української Народної Республіки. Поляки невдовзі отямилися, і почалося жорстоке військове протистояння. Українські вояки, січові стрільці мужньо боронили і Галичину, і Велику Україну. Вже у грудні 1918 року головнокомандувач Української Галицької Армії полковник Гнат Стефанів доручає поручникові Петрові Франку, синові великого Каменяра, створити авіаційний відділ новонародженої армії.



 Петро Франко відмінно справився із поставленим завданням. Сьогодні його по-праву можна вважати зачинателем українського летунства в Галичині. Народився він у Нагуєвичах на Львівщині 28 червня 1890 року. Закінчив Українську академічну гімназію і «Львівську політехніку». Був пропагандистом фізичного виховання, членом молодіжного спортивно- патріотичного товариства «Сокіл».У 1911 році стає одним із засновників молодіжної організації "Пласт", метою якої був військовий вишкіл української молоді. Петро Франко стає редактором часопису "Пластовий табір". З початком Першої світової війни добровільно зголошується до Легіону українських січових стрільців. Воював вміло і відважно.Неодноразово відзначався як хоробрий і мужній командир,йому було присвоєно військове звання "четар", був командиром технічного відділку. 1916 року у Сараєві успішно закінчив Летунську школу. Тому саме Франкові доручили сформувати перший авіаційний загін УГА. На травень 1919 року авіація УГА становила 50 літальних апаратів. Це австрійські «Бранденбурги», німецькі «Фокери», французькі «Ньюпори». Летовища були розташовані у Львові, Красному, Стрию, Тернополі, Станіславові. При авіації УГА існував підрозділ прив`язаних  повітряних куль «Путобальонна сотня». Це формування під командуванням підполковника Козакова прибуло до Галичини у березні 1919 року з Наддніпрянщини. На озброєнні були два французькі аеростати «Персеваль».Їх використовували для розвідки позицій противника та коригування артилерійського вогню. При відступі УГА за Збруч аеростати були знищені… На українських літаках були нанесені розпізнавальні знаки у вигляді намальованих жовто-синіх кіл на крилах та тризуба на фюзеляжі або хвостовому оперенні. Летуни на кінцях коміра носили особливі відзнаки у вигляді пропелера, а на рукавах, трохи вище ліктя, такий самий знак у ромбовидній нашивці. Поверх військової куртки одягали шкіряні куртки, в холодні та зимові дні – підбиті хутром. На голову одягали шолом із захисними елементами з натурального корка.  На рахунку авіаторів УГА було 16 збитих польських літаків, у тому числі літаки двох американських асів ескадрильї імені Костюшка, сформованої у США. Сам Петро Франко здійснив близько 50 бойових вильотів. Бомбив польські позиції під Львовом, кадетську школу, електростанцію. Здійснював розвідувальні польоти. Серед галицьких летунів були росіяни, двоє осетинів, естонець, австрієць… Українські летуни переважали ворога у своєму бойовому вишколі. Авіацію двох армій УГА і УНР очолював полковник Віктор Павленко.4 січня 1919 року під час одного з польотів «Альбатрос» Петра Франка було підбито. Він дивом залишився живим. Але потрапив  у польський полон, у концтабір під Краковом. У польського охоронця за золотий перстень Франко викуповує польський однострій і в ньому втікає з табору. Через Прагу, Відень, Будапешт, Карпати, Станіславів добрався у Красне і 21 січня 1919 року продовжив командування авіацією УГА. Невдовзі одружився та переїхав до Коломиї, де його призначили професором місцевої державної гімназії (1922-1930). Водночас викладав у так  званому «таємному» Львівському українському університеті та брав активну участь у пластовому русі. На подальшу долю Петра Франка справив суттєвий вплив професор Ігнатій Мосьціцький – його колишній учитель. На його прохання Петра Франка  включили до групи польських інженерів, які поїхали працювати в СРСР на запрошення радянського уряду.У 1931-1936 році працює старшим науковим співробітником у науково-дослідному інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі переробки молока. 1936 року польські громадяни отримали ультиматум – покинути СРСР упродовж доби. Для сина Каменяра зробили виняток, запропонувавши прийняти радянське громадянство. Він відмовився і повернувся в Галичину.   З 1936 до 1939 року учителює в гімназіях у Львова та Яворова.  Від 1939 по 1941 рік працює деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році обирається депутатом до Верховної Ради УРСР.  Збирав фольклорно- етнографічні матеріали та писав оповідання. Автор підручника шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки; історичних оповідань «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії»; спогадів «Іван Франко зблизька» (1937), кіносценарію за повістю «Борислав сміється» та ін.1939 року І. Мосьціцький посприяв, щоб П.Франка включили до групи польських інженерів, яких запросив на роботу уряд Японії. Петро планував виїхати до Японії через Відень 20 вересня 1939 року. Тим часом Львів захопила радянські війська. Петро мав намір нелегально перейти німецько-радянський кордон, оскільки з осторогою сприйняв прихід більшовиків. Після проведеної відповідної роботи більшовиками П. Франко згодився працювати деканом товарознавчого факультету Українського інституту радянської торгівлі та директором музею його  батька з дуже високим окладом. Після нападу Німеччини на СРСР П. Франко отримав особисту охорону. 28 червня, у день свого народження, йому, а також професорові Кирилу Студинському та професорові Мар`яну Панчишину звеліли готуватись до евакуації. М.Панчишин в останній момент сховався і  врятувався. У червні 1941 року К. Студинський та П. Франко були вивезені радянською владою зі Львова. Загинув П.Франко 28 червня 1941 року при спробі втечі на станції Прошова коло Тернополя з поїзда, яким його радянські солдати намагалися вивезти на схід. За іншими даними, загинув в катівнях НКВС влітку того ж року. Цьогоріч минає 125 років від дня народження сина Каменяра – Петра Франка, постаті напрочуд геніальної й водночас суперечливої. Саме завдяки йому в Галичині набув поширення серед юнацтва пластовий рух, отримали застосування його винаходи в галузі переробки молока, але  найголовніша його заслуга – створення авіації Західно-Української Народної Республіки.


  
                                       Галина Сай, бібліотекар Буської РДБ

Немає коментарів:

Дописати коментар