Каменяреві -170

 #Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Івану_Франку_170

#Спогади_доньки_Анни

Цими осінніми днями, коли громадськість відзначає 170-у річницю від дня народження видатного українця, титана праці, філософа, письменника і мислителя Івана Яковича Франка, кожне нове, невідоме для загалу повідомлення з його життєпису, має особливу значимість. Сьогодні хочеться розповісти про деякі цікаві моменти з життя письменника, про які ми довідались із книги його доньки Анни Франко-Ключко «Іван Франко і його родина», виданої Головною управою Ліги визволення України в Торонто у 1956 році до 100-річчя від дня народження Івана Франка. Спомини Анни Франко вартісні тим, що авторка намагалася задокументувати факти з життя свого батька та цілої родини «без фальшу та прикрашування, без замовчувань або переіначувань , що нераз приходилось робити з великим болем у серці». Анна Франко згадує: «…мої спомини з дитинства – це тільки поодинокі образки, що залишились в моїй пам`яті й душі незатертим слідом».

Усі четверо дітей Івана Франка – Андрій, Тарас, Петро, Анна – зростали дружно, відчуваючи постійну опіку і увагу батьків. Вечорами вмощувались батькові на коліна і зачаровувались його байками та казками про звірів, через що матері було складно вкласти їх спати. Саме в таких умовах народжувались Франкові «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита» та інші твори. Письменник сам надзвичайно доброзичливо ставився до всіх звірят. У домі була своєрідна звіряча клініка, де перебували немічні та бездомні кицьки, цуценята, птахи. Діти одержали від батька першу науку природознавства. Цьому сприяли походи з дітьми до лісу, де батько навчав їх розрізняти птахів за виглядом та співом, часто приносив додому жабок, ящірок чи вужа- веритільника. А любов до природи прищепив письменнику професор Іван Верхратський.

Першим дитячим горем була хвороба батька – йому прооперували очі і він тижнями лежав у темній кімнаті. Діти весь час були пригнічені та зажурені, лише тоді ,коли Франко встав з ліжка і вікна було відслонено, вони знову оживали.

Великою трагедією в родині була хвороба старшого сина Андрія – епілепсія. Вона виникла в результаті удару каменем в голову. Цей напад здійснив малий єврейчик як своєрідну помсту. Цю недугу Франко описав у притчі про святого Валентина.

Анна Франко згадує про приятелів та родичів івана Франка, для котрих двері письменникової садиби завжди були відчинені. Не раз сюди навідувались М.Вороний, Леся Українка, М.Коцюбинський, Б.Грінченко та інші. Часто гостювали друзі з Росії, Чехії, Німеччини, Франції, з якими Франкою із чемності розмовляв їхніми мовами (а знав 14 іноземних мов).

З болем у серці згадує про свою матір Ольгу Хорунжинську. Вона походила з Наддніпрянської України, виховувалась у сім`ї офіцера-поміщика. Скоро залишилась круглою сиротою, згодом вступила на навчання до Харківського інституту благородних дівиць. Досконало володіла французькою, німецькою, англійською мовами, прекрасно грала на фортепіано, відзначалась високою ерудицією. Ставши дружиною Івана Франка, активно включається в суспільну роботу. Часто перевозить через кордон нелегальну літературу, через що наражається на небезпеку та переслідування російської поліції. Початки туберкульозу, смерть старшого сина, перебування у психіатричній лікарні підірвали її моральні та душевні сили.

З теплотою згадує Анна Франко про своїх братів, їхні уподобання: Тараса класичною філологією, а Петра хімією. Розповідає про те, як під час Другої світової війни було замордовано більшовиками наймолодшого брата Петра.

Описує Анна Франко і складні стосунки батька з Михайлом Грушевським, який певною мірою намагався зменшити вагомість та вплив І.Франка у суспільному житті Галичини.

Вона також згадує про три зустрічі з митрополитом Андреєм Шептицьким. 1917 року митрополит повертався із заслання. Перебуваючи в Києві, на прохання Анни відправив у католицькому костелі панахиду в річницю смерті Івана Франка, хоча інші отці відмовлялись це зробити, мотивуючи тим, що письменник помер «без Бога».

Нелегка доля спіткала і саму Анну. Переслідування більшовиків змушують її разом з чоловіком Петром Ключком емігрувати до Австрії. Після його смерті вона із дітьми виїжджає до Канади, де у 1988 році завершується її земне життя.

Книжка спогадів зацікавить читачів, бо кожна відкрита сторінка із життя Івана Франка та його родини для нас сьогодні є особливо цінною, бо допомагає глибше пізнати особистість письменника і ту атмосферу, в якій він жив і творив.

Нашій Незалежності -35

 #Незалежній_Україні_35

З нагоди 35-річчя з Дня Незалежності у нашій бібліотеці оформлена книжкова виставка «Одну Батьківщину ми маємо. Її Україною звуть». Книги, представлені на виставці, висвітлюють важливі події та досягнення нашої країни, зокрема історію боротьби за незалежність, культурну спадщину, а також сучасні виклики, з якими стикається наша держава. Привертають увагу читачів книги з серії «Маленькі українознавці». Читаючи їх та розглядаючи яскраві ілюстрації діти зможуть збагатити свої знання про прагнення українців жити у вільній, незалежній державі. Вони також вчитимуться цінувати і шанувати культурну спадщину нашої країни, розвиватимуть уяву, пам’ять та мислення, поповнять свій лексичний запас новими словами і поняттями. Отож запрошуємо наших читачів завітати до бібліотеки і долучитися до перегляду виставки та відкриття для себе нових сторінок з історії нашої країни.

День Української Державності

 

#Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#День_Української_Державності

15 липня українці святкують День Української Державності, який  запроваджений Указом Президента України  В.Зеленського від 24 серпня 2021 року. З цієї нагоди  у третій день дитячого літнього дозвілля «Веселе літо, щасливі лелечі діти»  у групі «СМАЙЛИКИ», що при Буській ДЮСШ,  пройшов  урок державності «Моя країна -  Україна, я з нею пов’язую долю свою», який підготували працівники дитячої книгозбірні Галина Гораль та Галина Сай. Діти слухали історію українського державотворення від давніх часів до сьогодення, внесок у цю справу українських князів, запорозького війська, діячів періоду УНР та ЗУНР, наших сучасників. Учасники вміло доповнювали розповіді бібліотекарів про герб, прапор та гімн України. На закінчення зустрічі проявили хист та фантазію під час розфарбовування патріотичних розмальовок.

Виготовляємо книжкові закладки

 

#Веселе_літо_щасливі_лелечі-діти

#Майстер_клас_книжкова_закладка

Під час літнього таборування працівники дитячої книгозбірні із групою «СМАЙЛИКИ» при Буській ДЮСШ провели майстер-клас із виготовлення закладок до книжок у формі олівця. Бібліотекарі Галина Сай та Надія Островська розповіли дітям для чого слугує закладка при читанні книжок. А діти під час їх виготовлення проявляли свою фантазію та вміння працювати з матеріалом.

 

До нас нова книга прийшла

 

#Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#До_нас_нова_книга_прийшла

Нещодавно бібліотеки  нашої територіальної громади отримали нові книжкові надходження, які  на понад 90 тисяч грн. профінансовано коштами міського б’юджету. Фонд нашої дитячої бібліотеки поповнився 42-ма книжковими новинками. Передусім це література, присвячена історії, культурі України, видатним українцям, чиї імена відомі не лише на батьківщині, але й далеко за її межами. Тож увагу наших читачів привернуть книги : «Історія про життя 50 українок та українців», «Розкажу тобі про Україну» А.Пуляєвої, «Жінки крізь віки» О.Поліщук, «Унікальні українські речі, що подолали час» Я.Паславської, «Казки  про славетних українців» Г. Дерипаски та інші. Патріотичному вихованню наймолодших сприятимуть книги із серії «Маленькі українознавці»: «Старовинна Україна», «Сучасна Україна», «Святкові звичаї в Україні», «Чудова мова України». Цікавою не лише дітям, але й їхнім батькам, буде серія видань «Про все на світі»: «100 відповідей на запитання  «Хто?», «100 відповідей на запитання  «Що?», «100 відповідей на запитання  «Чому?». Саме книжки цієї серії задовільнять цікавість маленьких чомучок, даючи відповіді на найрізноманітніші запитання, котрі допоможуть дорослим пояснити малюкам складні речі простими словами, спонукаючи малечу до пізнання навколишнього світу. Тут читачі різного шкільного віку знайдуть літературу за своїм смаком.

 

 

Щемливі історії врятованих тварин

 

#Веселе_літо_щасливі_лелечі_діти

#Щемливі_історії_врятованих_тварин

Сьогодні працівники Буської дитячої бібліотеки  провели літературно-екологічну годину «Щемливі історії врятованих тварин» з групою «Ква-ква банда» при літньому таборі у Буському БДЮТ. Під час заходу діти довідались багато цікавинок про братів наших менших хвостатих, також розповідали про повадки  та зовнішність своїх домашніх улюбленців: собак, кішок, кроликів, папуг і навіть черепах. Учасники заходу уважно слухали зворушливі історії про двох київських безпритульних собак Муху та Найду (В. Дуван, «Муха та Найда»), цуценяти Малюка (О.Рибакова «Цуценя Малюк.Історія про людяність»),а також заслуховувались «Муркотливими історіями» від З. Биндас. На закінчення діти переглянули підбірку книг, присвячену тваринам ,та відтворювали у малюнках свої враження від  почутих історій, які спонукають кожного  до співчуття і відповідальності за братів наших менших, нагадують, що навіть у найскладніші часи перемагають добро, любов та людяність.

 #Веселе_літо_щасливі_лелечі_діти

#День_улюблених_тварин

Сьогодні учасники літнього дозвілля, що таборують у Буській ДЮСШ, прийшли з візитом до бібліотеки для дітей міста Буська.Оскільки цей день на локації приурочений улюбленим тваринам, працівники бібліотеки підготували для дітей годину цікавих повідомлень «Брати наші менші хвостаті затишок дарують хаті». Учасники не лише почули масу цікавих повідомлень про тваринний світ, але й із захопленням розповідали про своїх домашніх улюбленців, їхні повадки та курйозні випадки, що з ними траплялись. Присутні мали можливість оглянути велику добірку художньо-пізнавальних книг, присвячених котам, собакам, коням та іншим тваринам. Увазі дітей було представлено книгу О.Рибакової «Цуценя Малюк. Історія про людяність». В ній розповідається про порятунок нашими військовими маленького цуценяти Малюка, котрий загубився під час російських обстрілів, і як згодом його віднайшла родина.

Зустріч у бібліотеці була теплою, цікавою та повчальною, насиченою позитивними емоціями дітей. Такий захід спонукає кожного до людяності, доброти і нагадує всім про необхідність опіки, співчуття та відповідальності за братів наших менших.

Веселе літо-щасливі лелечі діти

 Відкриття дитячого літнього дозвілля "Веселе літо-щасливі лелечі діти".Локація ДЮСШ. Загін "СМАЙЛИКИ". Весело!Цікаво! Креативно!

Ірині Сеник - 100

 #Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Ірині_Сеник_100

Згідно рішення Львівської обласної ради 2026 рік на Львівщині оголошено роком Ірини Сеник – української дисидентки, зв’язкової ОУН, багатолітнього в’язня радянських таборів, члена Української Гельсінської групи, поетеси, майстрині художньої вишивки, якій 8 червня виповнюється 100-літній ювілей від дня народження.

Народилась 8 червня 1926 року у Львові в родині січового стрільця Михайла Сеника. Мати Марія працювала у друкарні. В сім’ї, окрім Ірини, було ще двоє дітей – сестра Леоніда та брат Роман. Ірина до Другої світової війни навчалась у приватній школі імені Данила Галицького, після закінчення - у приватній гімназії. У дев’ять років почала писати вірші. 1945 року вступила до Львівського університету, де вивчала англійську філологію. Та 12 грудня 1945 року була арештована за зв’язки із Головним командиром УПА Романом Шухевичем. В березні 1946 року засуджена на десять років таборів суворого режиму та на п’ять років позбавлення громадянських прав. Ще 1941року вона познайомилась з учасником визвольних змагань студентом університету Богданом Куницьким. Та щасливі стосунки тривали недовго, Богдана арештували совєти. Він вийшов на волю, коли німецькі війська розбомбили тюрми, та наприкінці 1941 року з похідними колонами ОУН він пішов на Східну Україну, де і поліг у боротьбі.

Після суду Ірина перебуває у тайшетських таборах, зокрема в Іркутській області, працює на лісоповалі, кам’яному кар’єрі, шпалозаводі. Під ув’язнення попадає і вся родина. Ірині дозволено писати лише два листи на рік. Після десяти років таборів перебувала на засланні в місті Анджеро Судженськ Кемеровської області, де переважно засилали львів’ян. Тож там змогла зустрітись з мамою, сестрою та братом. Важкі табірні умови підірвали здоров’я дівчини. 1956 року в Ленінграді їй проводять складну операцію. Під час заслання в Новокузнецьку здобула екстерном середню медичну освіту, отримавши диплом з відзнакою. Повертатись до Львова було заборонено, тож 1968 року вона оселяється в Івано-Франківську. Там вона працює операційною сестрою в хірургічному відділені протитуберкульозного об’єднання. Ірина веде активну правозахисну діяльність, бере участь і виданні підпільного вісника, організованого В.Чорноволом, підтримує тісні стосунки з дисидентами. 17 листопада 1972 року зазнає нового арешту за антирадянську діяльність. Тож отримує шість років ув’язнення та п’ять років заслання. В мордовських таборах відбувала покарання з Іриною Калинець, Стефанією Шабатурою, Надією Світличною, Оксаною Попович та іншими. Після таборів було п’ятирічне заслання в Казахстані, де її приїжджає відвідувати майбутній чоловік – політв’язень радянських таборів Василь Дейко. 1979 року Ірина стала членом Української Гельсінської групи. Після звільнення 1983 року повертається в Борислав, де одружується з Василем. Ірина Сеник не лише пише вірші, вона створює чудові орнаменти. ЇЇ вірші, поряд з поезіями І.Калинець та С. Шабатури, входять до збірки «Нездоланний дух», виданої в Балтиморі в США. 1990 року в Нью-Йорку коштом Наталії Даниленко побачила світ найповніша поетична збірка поезій «Сувій полотна», оформлена орнаментами, створеними за ескізами Ірини Сеник. Заслуговує уваги видання «Біла Айстра Любови», яке вміщує поезії, зразки вишивок, створених мисткинею. Збірка поезій Ірини Сеник «Загратована юність» - це поетична біографія незламної української дівчини, її величі та нездоланності, сили духу, які не могла зламати людиновбивча сталінська машина.

25 жовтня 2009 року року в Бориславі перестало битись серце нескореної українки – Ірини Сеник. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі. Ірина Сеник відзначена державними нагородами за видатні заслуги перед Україною – орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня та орденом «За мужність» І ступеня, Почесна громадянка Львова та Борислава.

Білі ангели над Україною

 #Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Вшановуємо_пам’ять_загиблих_українських_дітей

Вже п’ятий рік поспіль 4 червня в Україні вшановуємо пам’ять дітей, що загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Від початку повномасштабного вторгнення в нас загинуло 707 дітей, 2,5 тисячі отримали поранення. День вшанування пам’яті дітей на офіційному рівні запроваджено постановою Верховної Ради України від 1 червня 2021 року. Тож сьогодні складаємо свої молитви за невинно вбитих дітей, які стали білими ангелами над небом України, нагадуючи світу про ту високу ціну, яку платить Україна в цій війні. Пам’ятаємо…Сумуємо… Не простимо…

Долаємо бар'єри разом

 #Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Долаємо_бар’єри_разом

Сьогодні, 28 травня, до нашої книгозбірні завітали учні 2-А класу Буського ЗЗСО №2 разом зі своїми наставниками Кубат Оленою Йосипівною та Хмілярчук Мирославою Тимофіївною аби стати учасниками інрерактивного заходу – пізнавальної години «Долаємо бар’єри разом», що проходить у рамках Національного тижня безбар’єрності. Бібліотекарі розповіли дітям що таке безбар’єрність, завдяки якій створюються рівні умови для кожного, незалежно від наявних фізичних вад, кольору шкіри та певних особливостей людини, що виокремлює її серед інших. Діти активно коментували ситуації, озвучені бібліотекарями, що стосувались поведінки людей, яким довелось би долати перешкоди, та робили свої висновки. Присутні розглядали дитячі книжки, надруковані шрифтом Брайля і призначені для читання незрячими людьми. Із зав’язаними очима дехто із учнів намагався долати перешкоди, аби особисто сповнитись відчуттями людей з вадами зору. З цікавістю діти переглянули відео «Як гноми світ робили зручним» та прослухали казку «Про двох цапків». Школярі активно коментували поведінку героїв, даючи оцінку їхнім вчинкам. Олені Йосипівні та Мирославі Тимофіївні щиро вдячні за співпрацю та участь у проведені заходу.