Перекладач

пʼятниця, 5 червня 2015 р.

Антоній Шнайдер - дослідник історії Буська

 Історія міста Буська має глибоке коріння. Про нього згадується в «Повісті временних літ» та в інших давньоруських літописах. У ХІХ столітті інтерес до історії нашого міста проявляють дослідники Б. Фалінський, В. Площанський, А. Шнайдер. Так у 60-их роках швидкого розвитку набуває археологічна наука. Вивчення минувшини сприяло наданню дослідникам престижного титулу заслуг перед батьківщиною. Прислужитись цій благородній справі виявив свого часу бажання і Антоній Шнайдер.



 Його праця «Місто Буськ. Венеція польська» - це грунтовне  історико-краєзнавче дослідження минулого нашого міста. Тому  будь-яка нова інформація, пов `язана з іменем дослідника, є цікавою для багатьох мешканців Буська. Антоній- Юліан Шнайдер народився 9 червня 1825 року в с. Вільшаниця ( тепер Велика Вільшаниця Золочівського району) в родині відставного капрала Леопольда Шнайдера, який походив родом з Баварії. Свого часу був управителем володінь своєї дочки Терези Водніцької у Жовкві. Дитячі роки Антонія проходили саме в цьому місті. Коли йому виповнилось шість років, помер його батько.  Життєві обставини змушували родину часто змінювати місце проживання. У 1836 році Антоній Шнайдер закінчує початкову школу в нашому Буську і цього ж року поступає до Львівської гімназії.1842 року через матеріальну скруту він  полишає навчання . З 1845 року працює в штабі 8 гусарського полку в Жовкві на посаді писаря. Під час праці у цьому місті А.Шнайдер зацікавився замком короля Яна Собеського та його архівом, що спонукало його до подальших історичних досліджень. У 1848 році в Угорщині вибухнуло народне повстання, відоме як «Весна народів».   Полк, де служив Шнайдер, був задіяний  у його придушенні. Ці події наклали відбиток на світогляд молодого Шнайдера, який переходить на бік повстанців. Згодом він був поранений та взятий у полон австрійцями. 1849 року  ув`язнений на три роки в австрійській тюрмі Куфштейн в м. Тіролі. У 1850 році повернувся до Бродів, де пропрацював до 1853 року. Цього ж року після смерті матері переїжджає до Жовкви, де працює бухгалтером в управлінні доріг Белзець-Ярослав. Службові справи сприяють  подорожам Галичиною, що дає поштовх його краєзнавчим дослідженням. Після ліквідації посади 1859 року переїжджає до Львова у пошуках праці. Тут він влаштовується на роботу в газеті «Dziennik Literacki». 1865 року стає позаштатним радником намісництва. В житті йому також доводилось працювати звичайним робітником аби заробити на кусок хліба. Ще під час революції Антоній знайомиться з одним угорським революціонером, котрий його переконав, що найбільше прислужитись вітчизні зможе людина, котра досліджуватиме її минуле. Тому одразу ж після   звільнення з тюрми з ентузіазмом почав збирати різноманітні старожитності, експонати як мистецького, так і наукового характеру. Все це склало 28 томів нотаток про всі місцевості Галичини разом з Буковиною. На колекціонування витрачав майже усі кошти, часто залишаючись без засобів для існування. У А. Шнайдера виник задум систематизувати свої матеріали і видати «Енциклопедію Галичини», котра б складалась із 210 томів. У 1868 році Галицький сейм надав дозвіл на фінансування енциклопедії з краєзнавства Галичини, у якій би були подані матеріали історичного, статистичного, промислового, етнографічного змісту. Для цього було створено спеціальний комітет. Цього ж року А. Шнайдер розпочав видавати  енциклопедію, але 1874 року видання припинилось на другому томі через брак коштів. Енциклопедія одержала велику кількість схвальних відгуків у пресі. Лише один фахівець дуже суворо оцінив працю Шнайдера, вказавши на відсутність наукової методики та ініціювавши передачу його праці під фахову опіку наукової інституції. Це спричинило процес Крайової ради на вилучення даних матеріалів в користь Краківської Академії наук. Скрутне матеріальне становище змусило Антонія Шнайдера погодитись на виставлені вимоги взамін на невелику  пенсію. Його праці (це 1875 штук «папок Шнайдера») і нині зберігаються  у Вавельському відділі Державного архіву Польщі в Кракові. Та автор і після цього не полишав улюбленої справи.  282 папки, зібрані в 1877-1880 роках, згідно з його останньою волею, потрапили до бібліотеки Оссолінських (тепер  Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника).1876 року у Львові було засновано Археологічне товариство, одним із ініціаторів створення якого був А. Шнайдер. Він стає редактором часопису «Пшегльонд археологічни» - першого  фахового історичного видання в Галичині. Антоній Шнайдер веде усамітнений спосіб життя, переживає матеріальну скруту. Останні роки мешкав у Львові в районі теперішніх вулиць Д. Дудаєва, П. Чайковського. 25 лютого 1880 року у депресивному стані закінчує життя самогубством. Його дослідження Буська цікаві для нас тим, що дають змогу  довідатись про час заснування  міста, цехи та промисли, які тут розвивались, про людей,  які проживали і управляли містом продовж століть. У праці «Місто Буськ – Венеція польська» Антоній Шнайдер писав: «дослідження минулого дає також доброзичливу честь послужити місту, в якому прожив дитячі роки, одержав перше світло науки, а насамперед зобов`язує мене не одна  згадка про давніх, а й  про сьогоднішніх жителів цього міста». З цього висловлювання можемо зробити висновок, що певну частину свого життя Антоній Шнайдер прожив у Буську, тому світлі  спогади про дитинство і людей, які його оточували, спонукали його написати це краєзнавче дослідження. Справді, А. Шнайдера ми по праву можемо назвати першим істориком Буська.                                                                                                                                                    
                                                Г.Гораль,
                                               заст.директора Буської ЦБС
                                               по роботі з дітьми.
                                                                      
                                                                             


                                                                        

Немає коментарів:

Дописати коментар