Як крик
віддалених журавлів…
Світлої
пам'яті Романа Іваничука
«… Я тішуся зі своєї роботи, є ще
потреба духовна: залишити людям те, що знаю…». Такі слова на зустрічі із бущанами
18 травня 2011 року сказав Герой України, лауреат Національної премії імені Т.
Шевченка Роман Іваничук. Поспішав творити, бо, незважаючи на свої поважні роки,
прагнув залишити по собі не лише добру славу, але й вагомий літературний
спадок.
Література в його житті була не
лише найбільшою пристрастю, але і
його ярмом, його успіхами та його
невдачами. Автор художньої історичної
прози написав більше 20 історичних
романів. У літературу прийшов у 1968 році, збуривши владу своїм романом
«Мальви». А потім були «Орда», «Шрами на
скалі», «Бо війна - війною», «Вогненні стовпи», «Благослови, душе моя, Господа…»
Наш бузецький край теж наклав
відбиток на його творчість: саме з
Олеськом, Буськом, Ожидовом, Підлиссям пов’язані його романи «Черлене вино», «Вода з каменю», «Саксаул у
пісках», «Манускрипт з вулиці Руської».
17 вересня
цього року Роман Іваничук відійшов у вічність, полишивши нам по собі, як теплий
спогад, крик віддалених журавлів. Бущани завжди пам'ятатимуть останню зустріч з
письменником. Роман Іванович був
сповнений сил та енергії, прагненням
до творчості, спрагою спілкування зі своїм читачем.
Світла, добра, чиста,
інтелігентна людина, яка не лише прагнула пізнати свою історію, але й донести
її іншим, відійшла в інші світи…
Г. Гораль,
заступник директора Буської ЦБС
Світлини із Романом Іваничуком
Виступ письменника у Палаці Потоцьких з нагоди святкування 145-річчя заснування Товариства "Просвіти".
На святковій сцені рукотворний
мистецький оберіг – 30 –ти метровий вишитий рушник. Цей барвистий
витвір увібрав у себе дивовижні автентичні взори 27 самоврядних одиниць
Бущини.
Немає коментарів:
Дописати коментар