Сьогодні, 19 березня, святкує свою 95 весну Ліна Василівна Костенко – голос нашої епохи, людина, яка вже десятки літ нестримно йде життєвою дорогою, ім’я якій ВИСОКА ПОЕЗІЯ. Усім стилем свого життя та творчості заслужила визнання та всенародну повагу. «Я вибрала долю собі сама…», писала поетеса, свідома свого вибору.
Писати вірші почала ще з дитинства. Коли їй було шістнадцять , стала друкуватися. 1957 року вийшла її перша збірка «Проміння землі», наступного року – «Вітрила», у 1961 році – «Мандрівки серця». Згодом побачили світ збірки «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур». Та наступали роки вимушеного мовчання, невизнання її як митця. Та ї тоді вона писала, неоприлюднюючи своїх вистражданих рядків. Так залягла у шухляду «Маруся Чурай». Поверненням Ліни Костенко була книжка поезій «Над берегами вічної ріки» та побачила світ «Маруся Чурай», стотисячний тираж якої вмить розлетівся. Саме за ці твори Ліні Костенко було присуджено Державну Шевченківську премію. Письменниця по праву заслужила достойне місце в сучасній українській літературі. Вона лауреат премії Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів, премії імені Олени Теліги, премії імені Франческо Петрарки. Сенс її подвижницького буття у невтомній праці, яка не потребує ні нагород, ні визнання, бо «Митцю не треба нагород. Його судьба нагородила».
Для наших читачів ми розгорнули книжкову виставку, приурочену ювілею письменниці «Спасибі, Музо, що ти вибрала мене…», де представлено книги ювілярки, які є у фондах нашої книгозбірні.
Немає коментарів:
Дописати коментар