9 листопада святкуємо День української писемності та мови.Хочемо, щоб кожен українець усвідомлював, що немає мови - немає народу."Мови вмирають не тоді, коли їх не вчать інші, а тоді, коли ними перестають говорити ті, хто їх знає" - писав педагог К.Ушинський. Тож шануймо свою рідну мову, бо без неї ми - ніхто. Для своїх читачів бібліотекарі відкрили книжкову виставку "Барвінкове розмаїття - мови рідної суцвіття", яка стане у пригоді кожному, хто дбає про чистоту та культуру мови, прагне запобігти помилковому слововживанню. Наш лексикон - це дзеркало нашого буття.Мова - наше духовне здоров`я. Свідченням цьому є флешмоб, проведений з нашими читачами.А вірш Д.Павличка "Сам навчи" стане доброю нагодою до роздумів.
Воронятко вчилось розмовляти,
Та не вміло вимовити "ер".
А ворона вчить: "Кажи: Карпати,
Кара, Крим, карабінер!"
Вороня сказало:"Край, корова,
Красти, карк, курчатко, крапля, крюк"...
А лелека чує: "Ллється мова -
Як старий, говорить птах-малюк.
І вороні каже :"Пані-матко,
Вороня навчили ви умить.
А скажіть, будь ласка, лелечатко розмовляти
Ви могли б навчить?"
"Можу!" І взялася до науки
Круча мати - і за кілька днів
Лелечата каркали , мов круки.
Аж лелека з гніву клекотав
Став кричати: "Що ти наробила?
Покалічила дітей моїх,
Ти своєї мови їх навчила,
А моєї не навчила їх!"
А ворона каже: "Я не винна!
Сам на себе гнівно клекочи,
Якщо хочеш, щоб твоя дитина
Знала рідну мову, сам навчи!..."
Немає коментарів:
Дописати коментар