День Конституції України

 #Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#День_Конституції_України

Завтра,28 червня,український народ святкує День Конституції. Минає 29 років з того часу, як у стінах Верховної Ради України було прийнято нову Конституцію нашої держави. Радимо переглянути відео про історичні віхи Основного Закону нашої держави.

Читаємо книгу Наталії Місюк про безпритульних котів

 #Цікаве_читання

#Паралельне_життя_безпритульних_котів

Сьогодні в Україні безпритульних тварин значно більше, ніж здатні охопити їх піклуванням волонтери та притулки. Та рятувати може кожен, бо це природній прояв людяності та цивілізованості, якого ми прагнемо. Саме про це книжка МІСЮК НАТАЛІЯ. ПАРАЛЕЛЬНЕ ЖИТТЯ БЕЗПРИТУЛЬНИХ КОТІВ.- Київ: Видавничий дім «Mamino»,2024.- 120с.

Це щемлива та зворушлива правдива історія львівської волонтерки, яка, будучи на пенсії, опікується безпритульними котиками. Авторка від імені Джамілі ( з етичних міркувань справжнє ім’я волонтерки змінено) розповідає історії тварин, яких вона врятувала, та як це змінило її світогляд. Вона почала зауважувати, що тваринам, як і людям, властиво переживати емоції. Вони здатні відчувати біль втрати, зацікавленість та розпач, зневіру та відданість. Героїня віддає багато сил та часу для допомоги чотирилапим. Не маючи жодного матеріального зиску, вона щаслива від того, що змогла змінити на краще долю своїх підопічних. Наталія Місюк – авторка книги, пише: «Ця книга – моя спроба розказати про те, як можна стати щасливішим, піклуючись про котиків. Над нею я працювала довго, приблизно сім років. Переді мною стояло складне завдання: розповісти правду і зробити це так, щоб запалити вогник небайдужості в серцях читачів».

Читаючи цю книжку, ми зможемо збагнути, як багато людям ще треба зрозуміти про безпритульних тварин та величезний масштаб цієї проблеми. Вуличні котики та песики часто залишаються поза увагою, хоча насправді вони – джерело безумовного щастя для кожного, хто відкриває для них своє серце.

Рекомендуємо усім прочитати цю книгу. Буде дуже цікаво та інтригуюче!!!

Літописець Галицької Венеції

 #Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Пізнаємо_рідний_край

#Антоній_Шнайдер_200

Історія міста Буська має глибоке коріння. Про нього згадується в «Повісті временних літ» та в інших давньоруських літописах. У ХІХ столітті інтерес до історії нашого міста проявляють дослідники Б. Фалінський, В. Площанський, А. Шнайдер. Так у 60-их роках швидкого розвитку набуває археологічна наука. Вивчення минувшини сприяло наданню дослідникам престижного титулу заслуг перед батьківщиною. Прислужитись цій благородній справі виявив свого часу бажання і Антоній Шнайдер. Його праця «Місто Буськ. Венеція польська» - це грунтовне історико-краєзнавче дослідження минулого нашого міста. Тому будь-яка нова інформація, пов `язана з іменем дослідника, є цікавою для багатьох мешканців Буська. Цьогоріч досліднику нашого міста виповнюється ювілейних 200 років. Антоній- Юліан Шнайдер народився 12 червня 1825 року в с. Вільшаниця ( тепер Велика Вільшаниця Золочівського району) в родині відставного капрала Леопольда Шнайдера, який походив родом з Баварії. Свого часу був управителем володінь своєї дочки Терези Водніцької у Жовкві. Дитячі роки Антонія проходили саме в цьому місті. Коли йому виповнилось шість років, помер його батько. Життєві обставини змушували родину часто змінювати місце проживання. У 1836 році Антоній Шнайдер закінчує початкову школу в нашому Буську і цього ж року поступає до Львівської гімназії.1842 року через матеріальну скруту він полишає навчання . З 1845 року працює в штабі 8 гусарського полку в Жовкві на посаді писаря. Пі час праці у цьому місті А.Шнайдер зацікавився замком короля Яна Собеського та його архівом, що спонукало його до подальших історичних досліджень. У 1848 році в Угорщині вибухнуло народне повстання, відоме як «Весна народів». Полк, де служив Шнайдер, був задіяний у його придушенні. Ці події наклали відбиток на світогляд молодого Шнайдера, який переходить на бік повстанців. Згодом він був поранений та взятий у полон австрійцями. 1849 року ув`язнений на три роки в австрійській тюрмі Куфштейн в м. Тіролі. У 1850 році повернувся до Бродів, де пропрацював до 1853 року. Цього ж року після смерті матері переїжджає до Жовкви, та влаштовується на посаду бухгалтера в управління доріг Белзець-Ярослав. Службові справи сприяють подорожам Галичиною, що дає поштовх його краєзнавчим дослідженням. Після ліквідації посади 1859 року переїжджає до Львова у пошуках праці. Тут він влаштовується на роботу в газеті «Dziennik Literacki». 1865 року стає позаштатним радником намісництва. В житті йому також доводилось працювати звичайним робітником аби заробити на кусок хліба. Ще під час революції Антоній знайомиться з одним угорським революціонером, котрий його переконав, що найбільше прислужитись вітчизні зможе людина, котра досліджуватиме її минуле. Тому одразу ж після звільнення з тюрми з ентузіазмом почав збирати різноманітні старожитності, експонати як мистецького, так і наукового характеру. Все це склало 28 томів нотаток про всі місцевості Галичини разом з Буковиною. На колекціонування витрачав майже усі кошти, часто залишаючись без засобів для існування. У А. Шнайдера виник задум систематизувати свої матеріали і видати «Енциклопедію Галичини», котра б складалась із 210 томів. У 1868 році Галицький сейм надав дозвіл на фінансування енциклопедії з краєзнавства Галичини, у якій би були подані матеріали історичного, статистичного, промислового, етнографічного змісту. Для цього було створено спеціальний комітет. Цього ж року А. Шнайдер розпочав видавати енциклопедію, але 1874 року видання припинилось на другому томі через брак коштів. Енциклопедія одержала велику кількість схвальних відгуків у пресі. Лише один фахівець дуже суворо оцінив працю Шнайдера, вказавши на відсутність наукової методики та ініціювавши передачу його праці під фахову опіку наукової інституції. Це спричинило процес Крайової ради на вилучення даних матеріалів в користь Краківської Академії наук. Скрутне матеріальне становище змусило Антонія Шнайдера погодитись на виставлені вимоги взамін на невелику пенсію. Його праці (це 1875 штук «папок Шнайдера») і нині зберігаються у Вавельському відділі Державного архіву Польщі в Кракові. Та автор і після цього не полишав улюбленої справи. 282 папки, зібрані в 1877-1870 роках, згідно з його останньою волею, потрапили до бібліотеки Оссолінських (тепер Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника).1876 року у Львові було засновано Археологічне товариство, одним із ініціаторів створення якого був А. Шнайдер. Він стає редактором часопису «Пшегльонд археологічни» - першого фахового історичного видання в Галичині. Антоній Шнайдер веде усамітнений спосіб життя, переживає матеріальну скруту. Останні роки мешкав у Львові в районі теперішніх вулиць Д. Дудаєва, П. Чайковського. 25 лютого 1880 року у депресивному стані закінчує життя самогубством. Його дослідження Буська цікаві для нас тим, що дають змогу довідатись про час заснування міста, цехи та промисли, які тут розвивались, про людей, які проживали і управляли містом продовж століть. У праці «Місто Буськ – Венеція польська» Антоній Шнайдер писав: «дослідження минулого дає також доброзичливу честь послужити місту, в якому прожив дитячі роки, одержав перше світло науки, а насамперед зобов`язує мене не одна згадка про давніх, а й про сьогоднішніх жителів цього міста». З цього висловлювання можемо зробити висновок, що певну частину свого життя Антоній Шнайдер прожив у Буську, тому світлі спогади про дитинство і людей, які його оточували, спонукали його написати це краєзнавче дослідження. Справді, Антонія Шнайдера ми, по праву, можемо назвати першим істориком Буська.