Івану Липі - 160

   24 лютого минає 160 років від дня народження  українського громадсько - політичного діяча, лікаря, співзасновника товариства «Братство Тарасівців»,   члена української партії    соціалістів - самостійників, міністра віросповідань УНР ─ Івана Липи. Народився  в Керчі в убогій міщанській родині.

     По материнській лінії походив з козаків, котрі у визвольних змаганнях воювали на боці гетьмана Івана Мазепи.

     Навчався у церковно ─ парафіяльній школі при грецькій церкві. Після успішного закінчення школи навчався у Керченській чоловічій гімназії. Проявив себе здібним учнем, чудово оволодів грецькою мовою. Згодом вступає на медичний факультет Харківського університету. Тут у 1891 році разом з Б. Грінченком та М. Міхновським засновує товариство «Братство Тарасівців», метою якого є поширення народовольчих ідей Т. Шевченка та боротьба за національне визволення. У 1893 році члени товариства були арештовані.

     Іван Липа перебував тринадцять місяців в ув`язненні та ще три роки поспіль під наглядом поліції в Керчі.

     1897 року завершує навчання медицини у Казанському університеті. Згодом працює лікарем на Херсонщині та Полтавщині.

     У 1904-1905 роках своїм коштом побудував лікарню у місті Дальник для незаможних верств населення.

     До 1918 року проживав в Одесі, де займався лікарською практикою. Тут він одружився з народною вчителькою, українським філологом Марією Шепель ─ Шепеленко. Разом з нею в Одесі організував видавництво «Одеська літературна спілка», видавав альманах «Багаття», друкувався в українських часописах «Діло», «Народ», «Правда», «Зоря», «Літературний науковий вісник», «Українська хата».

     Іван Липа писав поезії, оповідання, нариси, казки, спомини. Залишив велику епістолярну спадщину. Його відомі збірки «Оповіді про смерть, війну і любов», «Тринадцять притч» та інші свідчать про його літературну обдарованість. Свій найкращий твір «Острови самотності» Іван Липа присвятив своїй дружині Марії, яка померла від менінгіту в 1935 році, так  більше не побачивши ні сина, ні чоловіка.

     В Одесу до Івана Липи часто приїздили М. Вороний, О. Маковей, Гнат            Хоткевич,  О.Олесь, Г.Чупринка.

     І. Липа тісно співпрацює з одеською «Просвітою». 1917 року призначений українським комісаром Одеси. Тут він заснував українське видавництво «Народний стяг», де друкувались твори рідною мовою.

     Письменник любив дітей, він вважав справу національного виховання основою в навчальному процесі. З виховною метою писав свої казки, притчі, оповідання, бажаючи прищепити дітям духовні надбання. Згодом І. Липа переїжджає до Києва. З 1919 року входить до партії соціалістів - самостійни-ків. Займає  чільні посади в уряді УНР.

     Як міністр культів і віросповідань УНР звертався до духовенства та службовців духовного відомства з циркуляром, який зобов`язував вести усе церковне діловодство, особливо метричні книги, тільки українською мовою.

     У 1920 році І. Липа входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР. Деякий час займав пост міністра охорони здоров`я.

     В силу політичних обставин у 1922 році переїхав разом з сином Юрієм до Львова, дружина Марія залишилась в Одесі. Син вступив до Познаньського університету, де вивчав медицину.

     Іван Липа оселився у Винниках, де проводив життя поза політикою. Тут він займався медичною практикою у будинку Марії Лозовської. Часто переслідувався польською поліцією, бо не мав дозволу від  тодішньої влади на працю.

     У Винниках мешкав Іван Огієнко, який товаришував з доктором і високо цінував його як письменника та висококваліфікованого спеціаліста. В цей час з-під пера І. Липи виходять новели «Кара» та «Утоплена», про які його син Юрій писав, що вони виткані, ніби блакитним цвітом.

     З 1919 року хворів на рак шлунка. Помер 15 листопада 1923 року у Винниках. Ховав його, православного християнина, греко-католицький священник, декан Григорій Гірняк з дозволу митрополита о. Андрея Шептицького.