Ользі Кобилянській 160!

 #Ользі_Кобилянській_160

Ольга Юліанівна Кобилянська прийшла в українську літературу з румунської частини Карпат, де вона побачила світ 27 листопада 1863 року у містечку Гура-Гумора (тепер Румунія). Вона була четвертою дитиною із семи у родині дрібного урядовця. Батько належав до шляхетного роду із Наддніпрянщини, який мав свій герб, а мати Марія Верне була німецького походження. Сім`я проживала у невеличких містечках Австро-Угорщини – тому Кобилянська знала і німецьку, і українську, і польську мови. На освіту дівчат батьки не мали змоги витрачатися, вважалося, що для дівчини головне вдало вийти заміж. Тому освіту  після закінчення німецької початкової школи Ольга отримує самотужки. Через хворобу матері доводилось виконувати багато домашньої роботи, одночас доглядати за молодшими братами.

Найбільшою насолодою для неї було мчати верхи на коні. Вона була справжня амазонка. А ще у житті їй подобались красиві речі: віяло, шкатулка, коралі, вервичка, модний одяг. Через хворобливість матері та необхідність закінчити навчання молодшим братам в 1891 році Кобилянська з родиною переїздить до Чернівців, де постійно проживає  протягом  усього життя. Тут знайомиться з Осипом Маковеєм, котрий був  критиком та редактором її перших творів.  І першим нерозділеним коханням… Після розриву з Маковеєм єдиною її розрадою було листування зі своєю літературною посестрою Лесею Українкою.

…І все-таки в житті Ольги Кобилянської була  «біла лілея» - Василь Стефаник. Це знову: аристократка і селянський син. Екзотична квітка і барвінок…

Коли їй виповнилось сорок років, вона перенесла апоплексичний удар, як наслідок – частковий параліч. Та по можливості продовжувала писати.

По собі залишила слід в українській літературі. Вісім повістей та романів, сорок три новели, низка статей,  щоденники. У 1880-1887 роках з`явились перші оповідання  німецькою. 1888 року почала писати німецькою повість «Лореляй», яку в 1896 році опублікувала під назвою «Царівна». Згодом виходить у світ повість «Земля» - перлина її творчості, в котрій всі персонажі були реальними, взятими з життя.

Ольга Кобилянська стала першою в історії нашої літератури письменницею, яка показала образ української жінки по-новому: не забитої, пригнобленої, а інтелігентної, освіченої, яка виступає за рівність у суспільстві між чоловіками та жінками. Особливо яскраво жіночі персонажі виписані у творах «Царівна», «Аристократка», «Людина», «Valse melancolique» ті інших.

Ольга Кобилянська прожила складний життєвий шлях при трьох чужоземних режимах: австро-угорському, румунському та більшовицькому, залишаючись вірною дочкою свого народу. Померла 21 квітня 1942 року у Чернівцях, де похована на цвинтарі у родовому склепі.

У 2006 році була заснована літературно-мистецька премія імені Ольги Кобилянської за  найкращий літературний, художній або публіцистичний твір про життєдіяльність сучасної жінки в Україні, становище її в суспільстві, ситуацію щодо гендерної політики в державі.

З нагоди 160-річного ювілею письменниці в бібліотеці відкрита виставка-інсталяція її творів.

 

90 років Голодомору в Україні

 

#Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Голодомору_1932-1933_в_Україні_90р.

Сьогодні,у 90-і роковини Голодомору в Україні, у дитячій бібліотеці зі школярами 7-А класу Буської ЗЗСО №2 проведено урок-реквієм «Голод в Україні: пам`ятати, щоб не забути». Галина Гораль під час розповіді про  ці трагічні події в нашій історії звернула увагу присутніх,  що агресія Росії проти українського народу тривала не одне століття і в різних формах та проявах: голодомори, депортації, розстріли та нарешті повномасштабна війна. Про загибель від штучного голоду в 1932-33 роках більше 10-ти  мільйонів  ні в чому невинних  українців  замовчувалось радянською владою продовж десятиліть. Голод розглядався керівництвом СРСР як інструмент придушення національного опору. Шляхом насильницького вилучення продовольства, заборони виїзду за межі охопленої голодом України, запровадження так званих «чорних дощок», до яких було занесено аж 88 районів( з 358 у всій Україні )в Харківській, Дніпропетровській, Одеській, Чернігівській та Донецькій областях, які були ізольовані через саботування хлібозаготівель і підлягали різноманітним санкціям та суворому покаранню. Присутні почули про  так званий «Закон про п`ять колосків», за яким можна було отримати розстріл, або ж позбавлення волі не менше 10 років. Жахіттям Голодомору була найбільша смертність серед дітей. У своїй розповіді бібліотекар використала матеріали одного з найвідоміших західних дослідників радянської історії Роберта Конквеста, які він виклав у книзі «Жнива скорботи». Автор написав цю книгу тоді, коли не тільки в колишньому СРСР, а й багатьма на Заході не визнавався навіть сам факт Голодомору. Сьогодні в Україні діє Закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Тому перед нами стоїть завдання глибокого переосмислення причин, характеру та масштабів найбільшої трагедії українського народу та гідного вшанування пам`яті наших співвітчизників. Діти також переглянули відеофільм «Голодомор в Україні 1932-1933 років», ознайомились з книжковою виставкою «Чорні крила безсмертя» та вшанували померлих хвилиною мовчання.

День ГІдності та Свободи

 #День_Гідності_та_свободи

Десять років тому українці вийшли на київський Майдан,аби відстояти свою свободу, гідність, демократію,європейські цінності. Мирні мітинги влада зустріла розстрілами своїх громадян. За нашу свободу віддали життя сотня найкращих синів та дочок...Тож маємо обов`язок пам`ятати щоденно про своїх героїв, які білими янголами відійшли у вічність...