Бібліотека-філія для дітей міста Буська: вересня 2022

пʼятницю, 30 вересня 2022 р.

Буську - 925 років

2 жовтня наше древнє місто святкуватиме свій 925 рік народження. З цієї нагоди у бібліотеці обладнано книжково-ілюстративну виставку "Лелечому місту - 925", яка висвітлює його багату історію. Тож усім, хто відвідає нашу книгозбірню, буде цікаво взяти участь у історико-краєзнавчому екскурсі "Мій Буськ - моя історія жива". Це допоможе читачам дізнатись про відомих людей - творців історії рідного міста.

Іванка Якимишин, Людмила Михалюк та ще 14

пʼятницю, 23 вересня 2022 р.

Соломії Крушельницькій - 150

#Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Соломії_Крушельницькій_150
#Славетні_українці
23 вересня ми святкуємо 150-річчя від дня народження славетної української співачки, примадонни світової опери – Соломії Крушельницької. Вона співала на сценах найвідоміших оперних театрів  багатьох країн світу – Італії, Польщі, Франції, Австрії, Німеччини, Єгипту, Чилі, Аргентини…Дізнатись цікаві факти із життя та творчості цієї непересічної особистості,котра у свій час представляла Україну в світі,  ви зможете, послухавши розповіді від наших бібліотекарів та ознайомившись з матеріалами виставки «Соломія Крушельницька – співоча перлина України». Надіємось, що вам буде цікаво!!!
Народилася Соломія в селі Білявинцях Бучацького повіту на Поділлі у великій родині греко-католицького священника Амвросія Крушельницького. Дитинство її минало у подільському селі Біла неподалік Тернополя на парафії батька. Сам отець та його дружина Теодора захоплювались музикою, українськими народними піснями, тож прищеплювали любов до пісні і своїм дітям, яких у сім`ї було восьмеро. Також змалку  привчали їх до праці. Кожен мав певні обов`язки. Маленька Соломія (вдома її називали Люня)  годувала курей, качок, індиків… Разом із братами та сестрами вона розігрувала невеликі сценки із життя дорослих. Діти часто співали разом із сільськими дівчатами народних пісень, а також були  учасниками  церковного хору, організованого їхнім батьком. До речі, священника Крушельницького селяни любили та поважали. Коли ранньопосивівший отець їхав у справах двійкою білих коней, люди вигукували: «Білий ксьондз з Білої на білих конях їде!» Батько завжди підтримував Соломію в її прагненні стати оперною співачкою, хоча в той час це вважалося для доньки священника неприйнятним вчинком. Та їй  пощастило вступити до консерваторії і бути ученицею професора Валерія Висоцького. Наполегливість та старанність дала свій результат. Її перший успішний виступ в опері «Фаворит» Г. Доніцетті відбувся у Львові на сцені театру Скарбека (нині театр ім.М.Заньковецької), де в той час була єдина  «європейська» сцена. Про деб`ют нової оперної зірки  наступного дня писали усі львівські газети.
Аби досягти досконалості, Соломія продовжує навчання в Італії, хоча це потребувало значних коштів. Її педагогом стає Фауста Креспі, яка у цій вродливій панянці з далекого незнаного краю побачила  майбутню оперну діву світового рівня. В Мілані Крушельницька не лише вдосконалюється в мистецтві співу й сценічної майстерності, але й, окрім італійської, вивчає французьку, німецьку, англійську, іспанську, відвідує театри, музеЇ, багато читає. Однак сімейні обставини – тяжка хвороба брата –  змушують її повернутись до Львова. Тож саме тут вона вперше відчула неприязне ставлення колег через інтриги, що спричинилися через її приїзд. Незважаючи на це, публіка була в захваті від її ролей. Неперевершеною залишилась вона в операх: «Галька» С.Монюшка, «Аїда» та «Трубадур» Дж.Верді, «Фауст» Ш.Гуно, «Богема» та «Мадам Батерфляй» Дж.Пуччіні… Тріумф на сцені постійно супроводжує співачку, в репертуарі якої було більше 30 опер. Чотири роки вона була примою Варшавського Великого театру. ЇЇ вшановували у вищих аристократичних колах, але разом з тим рекомендували прийняти римо-католицький обряд. Вона ж не зрадила ні рідній землі, ні вірі. Співачка включала до свого репертуару і українські народні пісні. Особисто для неї Микола Лисенко написав три романси. Крушельницька підтримувала дружні стосунки з В.Стефаником, І.Франком, М.Павликом, О.Кобилянською, Е.Карузо, Дж.Пуччіні, Ф.Шаляпіним  та іншими відомими культурними діячами. В тридцять один рік Соломія не лише славетна співачка, але й заможна жінка. Для своєї великої рідні вона купує у Львові триповерхову кам`яницю, а 1904 року стає власницею вілли в Віареджо в Італії. 
Соломія була впевнена, що хороший співак повинен мати ідеальне здоров`я, тому займалася верховою їздою, плаванням та спеціальною фізкультурою для голосу. Відомо, що вона вміла вправно водити автомобіль, що на той час було великою рідкістю. Часто любила  відвідувати казино, грати в рулетку.
Руки цієї красивої жінки прагнуло багато чоловіків, але тривалий час її серце належало лише мистецтву… Та поворот у особистому житті настав 1910 року. Під час гастролей в Буенос-Айресі Соломія виходить заміж за адвоката Чезаре Річчіоні, з яким щасливо прожила понад двадцять років  у Віареджо. Після смерті чоловіка у серпні 1939 року вона полишає Італію назавжди, вирушаючи на батьківщину.
Після Другої світової війни викладала у Львівській консерваторії. Тривалий час залишалась підданою Італії. Громадянкою СРСР стала  після того, як своє закордонне майно передала радянській державі. Віллу згодом продали, а співачка отримала лише мізерну частину її вартості. У 1951 році їй присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв України, в 1952 – звання професора.
16 листопада 1952 року Соломії Амвросіївни Крушельницької не стало. Поховали зірку світової оперної сцени  на Личаківському кладовищі у Львові. У місті, в її будинку, відкрито музей славетної співачки, а Львівський оперний театр носить сьогодні її ім`я.

Леся Вовк, Бібліотека-Народний Дім С.Ракобовти та ще 28

четвер, 15 вересня 2022 р.

Олені Кульчицькій - 145 р.

#Олена_Кульчицька_145

#Бібліотека_для_дітей_міста_Буська
15 вересня виповнюється 145 років від дня народження Олени Львівни Кульчицької – першої професійної художниці Галичини, графіка, живописця, майстрині декоративно-ужиткового мистецтва, етнографа, педагога, Народного художника України. Ця непересічна жінка з когорти української галицької інтелігенції народилася в  Бережанах на Тернопільщині в родині урядника окружного суду,  відомого громадського діяча Лева  Кульчицького. Вона -  третя дитина в сім`ї. Найстаршими були брат Володимир та сестра Ольга, з якою Олену тісно поєднували не лише родинні зв`язки, але й схожа доля. Коли дівчинці було два роки, родина переїхала до Кам`янки Струмилової. Саме з цим містом пов`язані перші дитячі спогади, які згодом будуть занотовані у щоденнику, який художниця вела до кінця життя. Мати Марія була дуже працьовитою, вміла сама шити і завжди  гарно одягала дітей. Із решток тканин діти створювали одяг для ляльок на основі викройок із журналів мод. Саме батько навчив дівчат витинати форми, на основі яких вони виготовляли не лише українські народні строї, а й навіть  японський. Любов батька до природи, а також  його захоплення фотографією та гарний смак матері мали великий вплив на формування естетичних смаків Олени та Ольги.
Дитинство закінчується, коли Олену віддають у Львові до школи при монастирі Сакраменток. Тут вона і почала створювати свої перші малюнки. Після її закінчення у 1894 році вона разом із сестрою Ольгою відвідує Львівську Художню промислову школу, де отримує перші уроки роботи з аквареллю. Згодом навчається у приватній художній школі С.Батовського-Качора та Р.Братківського та у Львівській студії художнього реалістичного напрямку.1903 року вступає до Віденської вищої художньо-промислової школи «Кунстегевебербешуле» – єдиного вищого закладу в Австро-Угорщині, куди приймали дівчат. Після  успішного завершення навчання Олена з сестрою подорожують  визначними містами Європи. Відвідуючи музеї Мюнхена, Женеви, Страсбурга, Лондона, Парижа знайомляться з шедеврами світового мистецтва. Повернувшись до Львова 1909 року, Олена вперше виставляє 50 картин, створених за час навчання у Відні, а також презентує свої перші емалі. Успіх художниці відзначив у своїй рецензії Іван Труш: «Для української штуки (мистецтва) прибула нова поважна сила».
У період між світовими війнами вона створює графічну серію портретів українських письменників. Ілюструє дитячі книжки, серед яких «Лис Микита» Івана Франка,  підручник «Перша читанка»,   дитячий журнал «Світ дитини», повість М.Коцюбинського «Тіні забутих предків», збірку новел В.Стефаника, створила ряд малюнків для святкових листівок та інше. З 1945 року викладає у Львівському поліграфічному інституті, де отримала звання професора.1956 року їй присвоєно звання Народного художника України.1959 року видає альбом «Народний одяг західних областей України», зразки  вишивок до якого збирала продовж життя. З її ініціативи у Перемишлі в 1931 році було засновано музей «Стривігор». Олена Кульчицька – зачинатель новітньої естампної графіки  на західноукраїнських землях 20 ст., розробила концепцію її розвитку, яка базувалась на національних традиціях та переосмисленні досягнень європейської художньої графіки. Роботи художниці експонувались на виставках у Києві, Львові, Відні, Варшаві, Берліні, Празі, Римі, Торонто, Чикаго та інших містах світу. 
8 березня 1967 року мисткиня відійшла у засвіти. Похована на Личаківському кладовищі у родинному гробівці.
Нащадкам  залишила неоціненний мистецький здобуток, за який була удостоєна високої нагороди – Шевченківської премії. ЇЇ мистецька спадщина складає більше 6000 творів. Серед них понад 4000 – графічні роботи, більше 400 – живописні, 70 килимів та гобеленів, твори в техніці гарячої емалі та інші. Свої скарби вона заповіла Національному  музею у Львові.
У день ювілею великої художниці у нашій бібліотеці відкрито виставку-спогад «Королеві графіки – Олені Кульчицькій – 145». Тут зібрано матеріали про життєвий та творчий шлях мисткині, а також  представлено святкові  листівки 1940-х років авторства Олени Кульчицької з приватної колекції.