У ці осінні дні ми згадуємо про трагічні події 80-річної давнини, коли 29 вересня
1941 року в Києві, на Куренівці, почались масові розстріли цивільного населення, які згодом стали відомі
світові як Бабин Яр. Перший відбувся 27 вересня
1941 року, в результаті якого було знищено 752 пацієнти психіатричної лікарні
ім.І.Павлова. А вже на 29 вересня німецьке командування видало наказ з`явитись дорослим та дітям
єврейської національності з документами та цінними речами . У випадку неявки їм
загрожував розстріл. За деякими даними в Бабиному Яру було знищено від 100 до 150 тисяч цивільного
населення, найбільший відсоток складали
євреї, роми та військовополонені червоноармійці. Фашисти розстріляли 5
циганських таборів, 621 члена ОУН, серед яких поетеса Олена Теліга та її чоловік. Розстріли тривали аж до
відступу німців із Києва.
Про ці трагічні події розповідає у своїй книзі
«Бабий Яр» Анатолій Кузнєцов, який малолітнім хлопчаком був свідком
жахливих злочинів фашистів. Він народився та виріс у Києві, на Куренівці,
недалеко від великого яру, відомого як Бабин Яр. До війни це було місце дитячих
забав, а згодом стало місцем найжахливіших злочинів проти людяності. У цій
книзі все написане – правда. Коли він розповідав людям про ці події. то всі в
один голос стверджували, що про це необхідно написати. У 14 років
голодний, згорьований хлопчина по гарячих слідах записував все, що чув ,бачив
і знав про Бабин Яр. Він у той час не уявляв для чого це робить, але розумів,
що так треба. Аби нічого не забути,,,
Вперше, без змін. Із дотриманням авторського тексту та без політичної цензури книга була видана в Києві у 2008 році. Анатолій Кузнєцов правдиво стверджує, що історію неможливо обдурити, і що-небудь від неї затаїти. Можна все спалити, розвіяти, засипати, затоптати, але завжди залишається живою людська пам'ять.
Немає коментарів:
Дописати коментар