Маруся Чурай - українська Сафо

 Цьогоріч виповнюється 395 років від дня народження легендарної української піснетворки, авторки багатьох пісень, які стали народними, Марусі Чурай. 

Життя цієї дівчини оповито легендами, кожна з яких має право на існування. Народилась 1625 року у Полтаві в родині козацького сотника Гордія Чурая, одного із провідників антипольського повстання, який був спалений на багатті у Варшаві. 

 

Молода красива дівчина мала багато залицяльників, серед яких козак Іван Іскра. Але своє серце вона віддала Грицеві Бобренку, з яким тайно заручилася. 1648 року Гриць пішов до війська та після повернення зрадив дівчину.

 Не витримавши зради, Маруся вирішила отруїтись, але отруту ненароком випив Гриць. 1652 року дівчину  було засуджено до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який доставив Іван Іскра. Проживши  28 років, Маруся померла від сухот, не переживши втрати коханого. Існує інша версія, що Чураївна, отримавши прощу в Києві, померла у монастирі, провівши остванні дні у молитвах.

Авторству Марусі Чурай приписують ряд пісень, які з часом стали народними. Серед них найвідоміші: "Засвіт встали козаченьки", "Грицю, Грицю, до роботи", "Чого ж вода каламутна", "Віють вітри, віють буйні", "Летить галка через балку" та інші.

Образ легендарної дівчини відображений у творах українських письменників О.Кобилянської, М.Кропивницького, М.Старицького,  В.Самійленка, І.Микитенка, І.Сенченка, Л.Забашти,  Л.Костенко,  В.Чемериса,  Б.Олійника та інших.

Сьогодні у Полтаві височіє величний монумент - струнка вродлива дівчина задумливо дивиться у вирій. Це -  пам`ятник Марусі Чурай, що уособлює шану українській пісні.

До ювілейної дати нашої легендарної піснетворки у дитячій бібліотеці експонується виставка-портрет "Маруся Чурай - українська Сафо".

  Галина Гораль, заст.директора ЦБС по роботі з дітьми