Всеволоду Нестайку - 95

 

#Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Всеволоду_Нестайку_95

«…Я все життя писав саме для дітей – писав з любов’ю, болем і тривогою». Ці слова належать  видатному класику української дитячої літератури, лауреату багатьох літературних премій, в тому числі відзнаки «Золотий письменник України», кавалеру ордена  князя Ярослава Мудрого Vст. , а найголовніше –  улюбленому письменнику багатьох поколінь українських дітей – Всеволоду Зіновійовичу Нестайку. Саме 30 січня виповнюється його ювілейна дата – 95 років від дня народження. Тож аби вшанувати творця казкової трилогії «В Країні Сонячних Зайчиків», повісті «Тореадори з Васюківки» та багатьох інших, не менш відомих повістей та оповідань,  (а їх у творчій скарбничці понад 30) у нашій бібліотеці проведено літературну мандрівку «Казковими стежками Країни Сонячних Зайчиків». Учасниками зустрічі були учні 4-Б класу Буського ЗЗСО №2 разом із своїми вчителями Лесею Тхорик та Софією Гнідець.  Галина Гораль розповіла про родину письменника, його життєву дорогу та літературну творчість, яка розпочалась із публікації першого оповідання в журналі «Барвінок».  Заслухались діти уривків із  творів: «Дивовижні пригоди в лісовій школі: Сонце серед ночі», та «Дивовижні пригоди в лісовій школі: Сонячний Зайчик і Сонячний Вовк», які їм зачитувала та коментувала Надія Островська. Учні були активними в обговоренні казкових персонажів і дуже влучно пояснювали, чому автор  саме так, а не інакше, називав своїх героїв. На основі почутого школярі створювали малюнки із зображеннями Сонячних та Місячних Зайчиків, проявляючи неабияку фантазію. На закінчення заходу переглянули  уривок із фільму «Тореадори з Васюківки», який створений за мотивами одноіменної повісті письменника. Цей фільм у 1968 році отримав Гра-прі на Міжнародному фестивалі у Мюнхені, а саму трилогію «Тореадори з Васюківки» 1979 року було внесено Міжнародною Радою з дитячої та юнацької літератури до Особливого Почесного  списку Г.-Х.Андерсена, «як один з найвидатніших творів сучасної літератури для дітей».

Щиро вдячні вчителям Лесі Тхорик та Софії Гнідець за активну участь у проведенні заходу.

Марусі Чурай - 400

 

#Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

#Марусі_Чурай_400

Хто вона, Маруся Чурай?!  Чи існувала вона насправді? Чи це збірний образ, створений народною фантазією та зафіксований у працях вчених, творах поетів та письменників? Відповісти важко…

«Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа…»

Легендарній піснетворці, українській Сафо 25 січня виповнилось 400 років. Народилась вона 1625 року в родині полкового осаула Гордія Чурая, який брав участь у повстанні проти польської шляхти та у битві під Кумейками 1637 року потрапив у полон. Згодом у Варшаві був страчений. Залишилась сиротою  його  тринадцятирічна донька Маруся, яка проживала  разом з матір’ю у селі на берегах Ворскли. Виростала справжньою красунею. З часом  між нею та полтавським хорунжим Григорієм Бобренком виникли романтичні стосунки. Чекала  його з війни чотири роки.  Та Гриць її зрадив,  Повернувшись з війни, одружився з Галею Вишняківною. Не могла Маруся пробачити зради, тож вирішила  жорстоко помститись…Отруїла Гриця. Свою журбу та біль виливала  у  піснях, яких налічують більше сорока.  За вчинене її приговорили до смертної кари – відсічення голови. Свідченням цього є документ, який досі зберігається  у матеріалах козацького законодавства XV- XVII ст. у Центральній науковій бібліотеці АН України. Коли у місцевому суді оголошували смертний вирок, прибув посланець Богдана Хмельницького з  буллою, в якій говорилось, що за заслуги її батька та за  чудові пісні, які вона створила, Марусю мають виправдати.  Та її душа не знала спокою. У 28 років померла. За однією з версій – у Полтаві від сухот, за іншою – у  монастирі на Московії.

 Половина пісень Марусі Чурай дійшла до нас завдячуючи невідомому бухгалтеру на прізвище Селегень, який записав їх у 1853 році у рукописний альбом з приписом,  що належать Марусі, дочці бравого полтавського урядника Гордія Чурая. Серед них «Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю до роботи», «Віють вітри, віють буйні», «Ішов милий горонькою»,  «На городі верба рясна» та інші. Багато пісень до нас не дійшло, інші вже стали народними. Володіла чудовим голосом. Створювала не лише текст, але й мелодію.

Багато матеріалів, присвячених Марусі Чурай, зібрав Квітка-Основ’яненко, але вони були загублені разом з архівом. У середині ХІХ ст. Марусі Чурай присвятив свій твір Г. Бораковський. Відома також віршована драма В. Самійленка «Маруся Чураївна», Л. Боровиковського «Чарівниця»,  С. Руданського вірш «Розмай», поема Б.Олійника «До тієї чарівниці», повість О,Кобилянської «У неділю рано зілля копала», п’єса М. Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай», який удостоєний Шевченківської премії.

 Тож хто вона насправді ця Маруся Чурай? Дати ствердну відповідь поки що неможливо. Доки не будуть знайдені відповідні архівні матеріали, все, що стосується Марусі Чурай, межує з легендою.

Марія Примаченко.Творю на радість людям

 

Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

Марія_Примаченко

«Я люблю сонячні квіти тому, що людей люблю. Творю на радість, на щастя людям…». Ці слова належать видатній українській мисткині, Народному художнику України, лауреату Шевченківської премії, феноменальній художниці Марії Оксентіївні Примаченко. Народилась вона 12 січня 1909 року  в селі Болотня на Київщині у талановитій селянській родині. Батько був теслею-віртуозом, якому найбільшу втіху приносило різьбярство, мати – знаною вишивальницею, а бабуся –  знаною писанкаркою. Марійка із захватом спостерігала, як звичайні речі в руках її рідних набували краси. Перехворівши в дитинстві на поліомієліт, вона не могла повноцінно пересуватися. Через що змушена була залишити школу та ходити  на милицях до кінця життя. Вміння бачити прекрасне у природі, любов до навколишнього світу розкрили її талант до малювання. Її творчий світ з особливою фауною та флорою запам’ятається кожному, хто хоч раз бачив її картини. Створені нею фантастичні звірі, принесли  їй світове визнання. Доля не була прихильна до мисткині. Важкі операції, тривале лікування, загибель коханого чоловіка на війні, самотнє материнство не змусили її полишити улюблену справу. За життя вона створила понад 800 полотен.

У місті Іванкові, що на Київщині,  у 1992 році було відкрито історико-краєзнавчий музей, де найвідомішою частиною колекції були художні твори Марії Примаченко, виконані у жанрі наївного мистецтва. Та 25 лютого 2022 року внаслідок російської агресії будівля музею була знищена. Із палаючого будинку вдалося винести короб із полотнами художниці, що дало можливість уберегти частину безцінного національного скарбу.

Аби більше дізнатись про велику художницю, рекомендуємо своїм користувачам прочитати такі книжки:

Рубан М. Марія Примаченко. -  К: «Агенція «ІРІО»,2020.- 128 с.:іл. -  (Видатні українці).

Тараторіна С. Оця Марія звірів малювала. – К.: «Видавництво», 2020.- 68с.

Це зробила вона. – К.: «Видавництво»,2018. – 104с.