Бібліотека-філія для дітей міста Буська: Павлу Скоропадському

#Гетьман_України_Павло_Скоропадський_150

#Особистість_в_історії

#Бібліотека_для_дітей_міста_Буська

Дуже часто приходимо до висновку, що ми мало обізнані зі своєю історією. Тож ім`я гетьмана України Павла Скоропадського для багатьох покрите глибокою таїною.  Хто ж  такий гетьман Скоропадський і який його внесок в українську історію?

15 травня виповнюється 150 років від дня народження видатного політичного та державного діяча , воєначальника, останнього  гетьмана України Павла Петровича Скоропадського, котрий намагався створити незалежну Українську державу, припинити політичне протистояння в країні, забезпечити добробут населення, створити умови для розвитку науки та культури.

Походив майбутній гетьман зі стародавнього козацького роду. Його предок Федір брав участь у визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького, а інший предок – Василь Скоропадський – був рідним братом гетьмана Івана Скоропадського. У ХІХ ст. родина Скоропадських належала до вищої знаті Російської імперії. Володіла великими маєтками на Полтавщині.

Народився Павло в Німеччині у Вісбадені у сімї повітового предводителя дворянства. Дитячі роки провів у Тростянці Прилуцького повіту. Після навчання у Петербурзькому Пажеському корпусі служив у Кавалергардському полку російської армії. У вільний від служби час подорожував країнами Європи, відвідував лекції  в Сорбоні. В 1904 році під час російсько-японської війни брав участь у бойових операціях і за хоробрість був нагороджений золотою зброєю. Його військова кар`єра була стрімкою та успішною: 1905 року був флігель-ад`ютантом царя Миколи ІІ. У 1912 році здобув звання генерал-майора, у Першу світову командував кавалерійською дивізією, у 1917році генерал-лейтенант Скоропадський командував 34 армійським корпусом в Україні, де його застало повідомлення про Лютневу революцію та зречення царя престолу. На початку Української революції П.Скоропадський активно підтримав ідею державотворення та розбудови української армії, здійснивши українізацію свого корпусу, що став називатися 1-м Українським корпусом, який нараховував 60 тисяч вояків. У липні-серпні 1917 року корпус не пропускав загони, що знаходились під впливом більшовиків, вглиб території України, завдяки чому вдалося врятувати Київ і щойно проголошену УНР від збільшовиченої навали. Того ж року його було обрано отаманом Українського вільного козацтва.  Відстоювання Скоропадським концепції створення армії на регулярній основі і зростаюча його популярність серед військових викликала негативне ставлення до нього з боку соціалістичного проводу керівництва Центральної ради, 25 грудня 1917 року П.Скоропадський подає у відставку, його корпус було розформовано. Вторгнення більшовиків та захоплення Києва військами Муравйова взимку 1917р. викликало глибокий біль у душі генерала. Центральну Раду було врятовано тільки завдяки вступу на територію України німецьких та австро-угорських військ, але керівники Ради не врахували власних помилок і не могли ефективно керувати країною. 29 квітня1918 року на  Всеукраїнському хліборобському конгресі Скоропадського було обрано гетьманом України. Німеччина підтримала обрання гетьмана й утворення Української держави.

Перед Скоропадським стояли дуже складні завдання: відновити державний апарат, судову систему, транспорт, збір податків, систему освіти; створити українську армію. П.Скоропадський вважав, що для виконання цих завдань необхідні твердий внутрішньополітичний курс і підтримка Австро-Угорщини та Німеччини. Влітку 1918 року в Україні знову запрацювали заводи, транспорт, з`явився проєкт аграрної реформи. Велика увага приділялась розвитку системи освіти українською мовою: відкрилися Українські університети в Києві та Кам`нець-Подільську, Державний архів, Українська Академія наук, президентом якої став академік В.І.Вернадський, Національна галерея мистецтв, Українська національна бібліотека, Український театр драми та опери. На рівні початкової школи було випущено кілька мільйонів українських підручників, у більшості шкіл була введена українська мова. Відкрилося близько 150 українських гімназій. Але українські селяни негативно ставилися до Скоропадського: не були розділені поміщицькі землі, німецькі війська забирали значну частину врожаю. Гетьман ніяк не міг вплинути на своїх союзників, які розглядали Україну як сировинну базу, також були проти створення сильної української армії.

 У жовтні-листопаді 1918 року Австро-Угорщина та Німеччина зазнали поразки у Першій світовій війні. Тож виникла нова загроза вторгнення в Україну більшовиків. 14 листопада 1918 року гетьман видав «Грамоту» про федерацію України з небільшовицькою Росією, тобто про союз з білогвардійцями. Представники українських революційних партій, які входили до Центральної  Ради, сприйняли цей крок як зраду національних інтересів й закликали населення до повстання. Так 14 грудня Павло Скоропадський відрікся від влади та емігрував до Берліна. Проживаючи за кордоном входив до Ради присяжних Українського союзу хліборобів-державників,а згодом заснував Союз гетьманців-державників, був співорганізатором численних філій гетьманських осередків у багатьох країнах світу.

 З його  ініціативи 1926 року при Берлінському університеті було створено Український науковий інститут. Під час Другої світової війни Скоропадський відстоював перед офіційними колами гітлерівської Німеччини інтереси українців, сприяв звільненню з концтаборів С.Бандери, А.Мельника, Я.Стецька та інших.

 16 квітня 1945 року під час бомбардування станції Платлінг поблизу Мюнхена Павла Скоропадського було важко поранено. Помер у лікарні монастиря Меттен. Похований в Оберсдорфі у родинному склепі Скоропадських.

 Гетьман Скоропадський очолив країну під час глибокої внутрішньої кризи й доклав чималих зусиль для відновлення нормального розвитку держави. Позитивні мотиви його діяльності не були зрозумілі багатьом сучасникам, що призвело не тільки до особистої трагедії Скоропадського, а й до дуже важких наслідків для всієї України.

Про роль гетьмана Павла Скоропадського в історії українського державотворення читачі зможуть довідатись із виставки-портрета «Особистість в історії: гетьману Павлу Скоропадському – 150», яку до цієї ювілейної дати обладнано у нашій бібліотеці.