Перекладач

пʼятниця, 6 листопада 2020 р.

Мово моя барвінкова

 9 листопада  святкуємо День української  писемності та мови.Хочемо, щоб кожен  українець усвідомлював, що немає мови - немає народу."Мови вмирають не тоді, коли їх не вчать інші, а тоді, коли ними перестають говорити ті, хто їх знає"  - писав педагог К.Ушинський. Тож шануймо свою рідну мову, бо без неї ми - ніхто. Для своїх читачів бібліотекарі відкрили книжкову виставку "Барвінкове розмаїття - мови рідної суцвіття", яка стане у пригоді кожному, хто дбає  про чистоту та культуру мови, прагне запобігти помилковому слововживанню. Наш лексикон - це дзеркало нашого буття.Мова - наше духовне здоров`я. Свідченням цьому є флешмоб, проведений з нашими читачами.А вірш Д.Павличка "Сам навчи" стане доброю нагодою до роздумів. 

Воронятко вчилось розмовляти, 

Та не вміло вимовити "ер".

А ворона вчить: "Кажи: Карпати,

Кара, Крим, карабінер!"

Вороня сказало:"Край, корова,

Красти, карк, курчатко, крапля, крюк"...

А лелека чує: "Ллється мова - 

Як старий, говорить птах-малюк.

І вороні каже :"Пані-матко,

Вороня навчили ви умить.

А скажіть, будь ласка, лелечатко розмовляти 

Ви могли б навчить?"

"Можу!" І взялася до науки 

Круча мати - і за кілька днів

 Лелечата каркали , мов круки. 

Аж лелека з гніву клекотав

 Став кричати: "Що ти наробила?

Покалічила дітей моїх,

Ти своєї мови їх навчила,

 А моєї не навчила їх!"

А ворона каже: "Я не винна!

Сам на себе гнівно клекочи,

Якщо хочеш, щоб твоя дитина

Знала рідну мову, сам навчи!..."









Немає коментарів:

Дописати коментар