Цьогоріч український народ відзначатиме важливу суспільно-релігійну
подію – 155-річчя від дня народження нашого національного Мойсея, світоча духу,Праведника,громадського
і церковного діяча – Митрополита Андрея Шептицького. Через призму півтора
столітньої давнини ми намагаємось осягнути велич та простоту цієї непересічної
особистості, його мудрість та людяність,
велику жертовність та безмежну любов до свого народу. Життєве кредо слуги
Божого чітко виражено в його словах :
«Ціль моєї праці зібрати всіх вас під стягом Христа. Наука Христова, якою я
перейнятий сто раз більше з власного переконання, ніж з уряду – це прапор і
дороговказ. Хай умру сьогодні, й у вічності не знайду щастя, щоб тільки ви, мої
браття, були щасливі».
З різних джерел дізнаємось, що Андрей Шептицький ще
за життя користувався великою пошаною не лише серед своєї пастви, але й серед
інших націй, навіть й у євреїв. В одному з листів до своєї матері Митрополит
писав, що перебуваючи в невеличкому містечку, яке переважно населяли жиди, він,
згідно їхнього звичаю, цілував два пальці, а відтак тими пальцями торкався Тори і вітав представників староєврейською
мовою. Цей факт є яскравим свідченням того, що Митрополит Андрей був великим
чоловіколюбцем, він вражав оточуючих своєю позитивною енергетикою та добротою.
Зустріч із Пастирем завжди була для вірян особливою подією.
Ми намагались по крупинці зібрати документальні
матеріали,факти, спогади старожилів, які пов`язані з іменем Андрея Шептицького та Бущиною. Ось
деякі з них. Багатьом людям відоме сьогодні
село Ракобовти, де на церковному подвір`ї покоїться прах стигматика Степана
Навроцького. Подібно до того, як терпіння Ісуса Христа викупили гріхи людства,
так і терпіння стигматизованих осіб заступають перед Богом провини тисяч
представників того народу, до якого належить стигматик. Степан Навроцький народився 1922 року в селі Залуква, що на
Івано-Франківщині. За життя часто бував у Ракобовтах , відчував особливу
приязнь до селян, передбачав також тут
свій спочинок. Зі спогадів сельчан відомо, що Степан Навроцький був особисто
знайомий з Митрополитом Андреєм.
Серед фондів колишнього Митрополичого архіву, що
зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у Львові,
вдалося знайти лише два документи, що стосуються особи стигматика. Перший –
це «Звідомлення про Степана Навроцького
та інших стигматиків Митрополиту Андрею Шептицькому», в якому йде мова про
відновлення образів в Плугові
(ЦДІАЛ,ф.201,оп.1р. спр.111, арк..46-55).
Другий документ – записи екстаз С.Навроцького, які
описав Константин Чехович (ЦДІАЛ, ф.201,оп.46, спр.2755, арк.5). Віднайдені
документи свідчать про неабиякий інтерес Митрополита до Степана Навроцького,
котрого він знав особисто. Стигматик багато разів зустрічався з Андреєм
Шептицьким. Про це також ідеться в книзі
О.Петрука «Посланець таємного світу»
(Львів, 1997р.). Андрей Шептицький, в знак позитивного ставлення до Степана,
подарував йому свою рясу з дозволом в ній ходити та фотографуватися. Проте,
Степан Навроцький в ній не ходив, він був надто скромним, адже не мав на то
титулу, бо не був ні священником, ні монахом.
Ще один матеріал, пов`язаний із Митрополитом, знаходимо в
старих церковних шематизмах, що знаходяться у «Музеї старовинної книги»
(бібліотека с.Ракобовти), в яких описано візитацію Митрополита Андрея до сіл
Купче та Ракобовти. Цікаві матеріали з цього приводу віднайшла бібліотекар з
с.Ракобовти, краєзнавець Марія Смолінська. Ось як про це написано у шематизмах.
Митрополит Андрей Шептицький 16 травня 1905 року прибув до села Купче. О 16
годині по обіді відбулася канонічна візитація Митрополита. Він прибув з села
Кізлова в супроводі охорони, котру надав йому пан Пассота – двірський економ з
Купча за велінням свого хлібодавця пана Юрія Ладинського. 40 хлопців з Купча та
Ракобовтів в українських строях супроводжували Митрополита на конях. Разом з
А.Шептицьким прибули священники: отець-декан з Буська, о.Григорій Славинський з
Кізлова, крилошанин Митрополичої
консисторії Комарницький, о.Василевський зі Львова з церкви св.Параскеви та ще
10 священників. В брамі біля церкви гостей зустрічали місцевий священник І.Дорош,
о.О.Петрушевич з Буська, о.С.Петрушевич з с. Польове, о.Цеглевич з Побужан,
власник Купча Юрій Ладинський. З вітальним словом виступив парох о.Іван Дорош.
Цього ж дня Митрополит Шептицький прибув до с. Ракобовти, де його також з
почестями зустрічали парафіяни. У кожній церкві Митрополит проповідував та
проводив катехизацію. Того ж дня відбув до сусіднього села Деревляни, де 17
травня відбулося Архієрейське урочисте посвячення церкви св.Параскеви. Цього ж
дня посвячував церкву Преображення Господнього в селі Спас.
Про перебування Митрополита на наших теренах
знаходимо свідчення у книзі о.Володимира Кепича «Олеська парохія». Автор описує
коронацію олеської ікони Божої Матері, що відбулася 8(21) вересня 1901 року в
день Різдва Пресвятої Богородиці за участю Митрополита Андрея. Самій
урочистості передувала духовна місія. До Олеська Митрополит прибув напередодні
– 6(19) вересня. Після виголошення привітальної промови передав пароху
привезену з собою золоту корону і скіпетр з документом на пергаменті, в якому
були зазначені привілеї відпустів, наданих Папою Римським олещанам.
Для виготовлення цієї корони жінки та дівчата
офірували свої коралі та інші прикраси, а мужчини складали грошові пожертви.
Вже в п`ятницю,
в надвечір`я Різдва
Пресвятої Богородиці, в церкві та на площі зібралось багато люду. Митрополит
Андрей виголосив зворушливу проповідь, а потім в церкві були виставлені
найсвятіші тайни для цілодобового почитання. В суботу
(21) вересня до Олеська сходився люд з навколишніх сіл. Митрополит
Андрей за участі великої кількості священників здійснив урочистий обряд
коронації: корону возложив над головою Матері Божої на образі, а скіпетр поклав
до її рук. Відбулася Архієрейська Свята літургія, котра завершилася обходом з
іконою навколо міста. Участь в процесії взяло близько 40 священників. Після
обходу Митрополит Андрей виголосив від імені Святого Отця Папи Римського Лева
ХІІІ Апостольське благословення з отриманням вірянами повного відпусту. Також
було надано Апостольське благословення особисто
Високопреосвященному Митрополитові Андрею Шептицькому, усьому
духовенству і вірному українському народові.
Мирополит Андрей опікувався українською молоддю і
дітьми, зокрема пластунами, допомагав сиротам, хворим та бідним. Кожного року
українські діти відвідували Митрополита у день його іменин. Свідченням його
великої опіки над дітьми є також видання за його протекцією шкільних книжок у
Кураторії Львівського Шкільного Округу, де заборонялось продавати книжки за
вищою ціною, ніж зазначена на обкладинці.
На ювілейній
книжково-ілюстративній виставці «Андрей Шептицький – духовний будівничий
нації», що розгорнута у Буській РДБ, представлено видання 1929 року «Малого
катехизму християнсько-католицької релігії для вселюдних шкіл», який уклав
о.Іван Рудович, професор ІІІ державної учительської семінарії у Львові. Це
видання рекомендувалось учням для вивчення релігії на 2,3,4,5 та 6 роках
навчання. Також діти мали нагоду ознайомитись із «Католицьким народним
катехизмом» 1914 року видання, на якому стояв дозвіл на друк від греко-католицького Митрополичого
Ординаріату, підтверджений особистим
підписом Митрополита Андрея. Цей Катехизм, укладений о.Францом Шпіраго,
перекладений на українську о.Ярославом Левицьким, «є не що інше, як витяг цілої
науки Христа. Через те він є неначе паспортом для кожного християнина на дорогу
до неба. Він розповідає про ціль мандрівки, а також про засоби, що ведуть до неї».
Ознайомлення з цими раритетними виданнями сприяє
усвідомленню нами цієї великої просвітницької місії, яку сповняв Митрополит
Андрей стосовно своєї пастви. Ще будучи в сані єпископа Станіславова, він
сказав: «Відтепер маю бути не лише вашим братом, але й вашим опікуном, вашим
батьком, і маю присвятити вам усе, а коли буде треба, то навіть і життя за вас
віддати».
І справді він був батьком нашого народу, особливо
тоді, як став Главою Української греко-католицької церкви. Митрополит Андрей
Шептицький будував храми Божі, закладав школи, музеї, шпиталі, дбав про
українську науку й мистецтво, висилав молодих українців на навчання за кордон.
Два рази відвідував українських поселенців в Америці й домігся заснування для
них єпископату в Філадельфії.
Його життя – це гідний приклад високого служіння
Богові та народу, а також зразок для наслідування майбутнім поколінням.
Використана література
1
Кепич В. Олеськапарохія / В.Кепич. –
Львів ,2001. – 87 с.
2
Малий катехизм християнсько-католицької
релігії для вселюдних шкіл / Укладачо.ІРудович.
– Львів ,1929. – 83 с.
3
Петрук О. Посланець таємного світу /
О.Петрук. – Львів ,1997. – 139 с.
4
Цар І. Степан Навроцький – жертва за
волю україни / І.Цар. – Львів : Видавництво «Папуга»,2002 . – 32 с.
5
Шпіраго Ф. Католицький народний катехизм
/ Ф.Шпіраго. – Жовква : печатня оо. Василиян,1914. – 316 с.
Галина Гораль, заст. директора Буської ЦБС по роботі з дітьми
Немає коментарів:
Дописати коментар